Священномученик Володимир Троєпольський

Місяця грудня на 29-й день

Священномученик Володимир Троєпольський народився 13 січня 1864 р. в селі Коломна Орловської губернії в родині священника. Уже в дитинстві він втратив батьків. Виховання він отримав спочатку в духовному училищі, потім у духовній семінарії.

У вересні 1891 року був висвячений у сан диякона і священника з розподілом в Іллінську церкву міста Саки Євпаторійського повіту. Там його турботами була влаштована дзвіниця, а також придбано близько 200 десятин церковної землі. Він зумів залучити жертводавців на влаштування при грязелікарні притулку, в якому за невелику плату могли б зупинятися бідні, які приїжджають сюди для лікування. З 1891 року по 1898 рік був законовчителем трьох Сакських земських шкіл. З 1896 року по 1898 рік він служив наглядачем церковнопарафіяльних шкіл Євпаторійського повіту Таврійської губернії. У 1895, 1896 і 1898 роках був депутатом від духовенства єпархіальних окружних з’їздів. У 1898 році Євпаторійським повітовим комітетом піклування про народну тверезість він призначається завідувачем Сакських безкоштовних народних бібліотек-читалень, а з липня 1898 року до жовтня 1898 року — завідувачем і законовчителем двох керченських церковнопарафіяльних шкіл.

У 1898 році був призначений настоятелем грецької Іоанно-Предтеченської церкви в Керчі.

У 1899 році переведений в Алупку настоятелем храму Архангела Михаїла і законовчителем Алупкінської церковнопарафіяльної школи і Сімеїзької земської школи. Крім того, в 1899 році йому було доручено викладання Закону Божого в Сімеїзькому земському народному училищі.

Під час революційних подій 1905 року отець Володимир виступав із викриттям революціонерів. За це на початку 1905 року отримав перше попередження з погрозами. Це не зупинило священномученика, і він продовжив закликати людей не брати участь в мітингах, а перебувати в мирі та любові.

28 грудня 1905 року, через три дні після Різдва Христового, отець Володимир був заколотий кинджалами в своєму будинку, на очах у дружини і чотирьох малолітніх синів.

Та один з убивць в пориві жаху і каяття припав до отця Володимира з криком: «Батюшко! Прости!» — на що той прошепотів: «Бог простить». 29 грудня (11 січня за н. ст.) отець Володимир спочив, встигнувши перед смертю сповідатися і причаститися Святих Христових Таїн.