Священномученик Володимир Соколов, пресвітер

Місяця серпня на 27-й день

Священномученик Володимир народився 12 жовтня 1883 року в селі Александрове Звенигородського повіту Московської губернії в сім’ї священника Івана Георгійовича Соколова. У 1898 році Володимир закінчив Заіконоспаське духовне училище, а в 1904 році – Московську Духовну семінарію і впродовж багатьох років служив псаломщиком у Піменівській церкві, що в Сущеві в Москві. У 1924 році він був висвячений на священника до цієї церкви і служив тут до часу захоплення її обновленцями. За час служіння тут отець Володимир був зведений у сан протоієрея і нагороджений хрестом з прикрасами. Після того, як храм до неабиякої скорботи всіх православних був захоплений обновленцями, протоієрей Володимир був призначений священником до храму Петра і Павла, що біля Яузьких воріт, а 26 лютого 1937 року його перевели служити до храму Покрова Божої Матері на Лищиковій горі.
Парафіяни і священники Пименівської церкви не примирилися із захопленням храму обновленцями і стали клопотати перед владою про його повернення. 11 березня 1937 року перед Піменівським храмом зібралося безліч православних, які вимагали повернення храму, що з роздратуванням зауважила влада, і 20 квітня 1937 року отця Володимира заарештували й помістили в Бутирську в’язницю.
В обвинувальному висновку, підписаному 26 травня 1937 року начальником Московського управління НКВС Радзивіловським, слідчі писали, що “у своїй повсякденній практичній контрреволюційній діяльності обвинувачений Соколов обробляв дітей шкільного віку в контрреволюційному церковному дусі, всіляко їх залякуючи. Влаштовував у церкві спеціальні молебні, приурочені до початку і закінчення навчального року, на які через батьків залучав велику кількість школярів. Крім того, Соколов ходив по квартирах і таємно викладав школярам Закон Божий”.
2 червня 1937 року Особлива Нарада при НКВС засудила отця Володимира до п’яти років ув’язнення у виправно-трудовому таборі, і його відправили етапом до Ухтпечтабору НКВС у місто Чиб’ю, але тут він пробув недовго, і його відправили далі на північ, у Воркутинський виправно-трудовий табір, куди він прибув 22 червня 1937 року.
Протоієрей Володимир Соколов помер у Воркутинському таборі 9 вересня 1940 року в день святкування пам’яті преподобного Пимена Великого – престольне свято храму, в якому отець Володимир прослужив майже все своє життя. Похований у безвісній могилі в сел. Воркута. У 2005 р. зарахований Російською Православною Церквою до лику святих.