Місяця січня на 30-й день

Священномученик Володимир народився 1876 року в селі Гезгали Лідського повіту Віленської губернії в сім’ї селянина Івана Хрищеновича. У 1911 році Володимир закінчив Слуцьке духовне училище і вступив служити псаломщиком у церкву святителя Миколи чудотворця в селі Горки Бобруйського повіту Мінської губернії.
1930 року єпископ Слуцький Миколай (Шеметилло) висвятив Володимира Івановича на священика до Микільської церкви. Живучи в Горках, отець Володимир часто відвідував сусідню парафію в селі Язиль, де не було на той час священика, і служив тут у храмі Преображення Господнього.
У 1932 році отець Володимир виголосив у храмі проповідь, яка послужила приводом до його арешту. У ній він, звертаючись до парафіян, сказав: “Браття! Господь створив людину, і в Його волі зробити з нею, що захоче; потрібно слухати Бога і вірити в Нього, ходити до церкви і молитися Богові; єдине наше спасіння – це Господь”.
Отець Володимир був заарештований 27 грудня 1932 року, разом із ним заарештували псаломщика, церковного старосту і кількох парафіян Преображенської церкви. Відповідаючи на запитання слідчого, священик сказав: “Так, я, як священик, будучи приречений на злиденне життя, висловлював невдоволення політикою радянської влади. У зв’язку з тим, що в селі Язиль немає священика, а там є церква, я на запрошення віруючих здійснював у ній богослужіння”.
Родині він із в’язниці писав: “Дорога, найцінніша дружино і діти! Поспішаю привітати вас із Новим роком, із новим щастям. Дай Бог перенести вам усі тягарі та скорботи від злих людей і підступів диявола, що повстав винищити нас. Всевишній не допустить цього і допоможе перенести нам усі тягарі хреста. Прошу вас не забувати Бога, від Якого залежить усе”.
Дружина отця Володимира Софія писала йому у в’язницю: “Завдяки Всевишньому ми всі живі і здорові, того і тобі бажаємо. Вітаємо тебе з прийдешнім Новим роком. Про нас не турбуйся. Напиши мені все докладно, а саме: за що тебе звинувачують і про що тебе допитують… Можливо, тобі треба валянки або ватяні штани, то я постараюся надіслати… Була я в Слуцьку; в ніч на 18 грудня в архієрея був обшук…”
12 лютого 1933 року священика Володимира Хрищеновича, псаломщика церкви, старосту й одного з членів церковної ради було засуджено до розстрілу, а решту парафіян – до різних термінів ув’язнення. Незабаром після вироку отець Володимир і всі засуджені з ним були розстріляні.