Священномученик Володимир Лозіна-Лозинський

Місяця грудня на 13-й день

Священномученик Володимир Костянтинович Лозіна-Лозинський народився 1885 року в місті Духовщина Смоленської губернії в сім’ї земських лікарів. Володимир ріс дуже хворобливою і вразливою дитиною, вирізнявся незвичайною добротою і безкорисливістю. У 1904 році він вступив на юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету, а в 1910 році – на службу в Урядовий Сенат.

Коли почалася Перша світова війна, Володимир Костянтинович керував перевезенням поранених з Санкт-петербурзьких вокзалів і розподіляв їх по госпіталях, самовіддано працюючи цілу добу.

Після закриття більшовиками Сенату 1917 року він вступив на роботу статистиком на Московсько-Рибінську залізницю. У 1920 році вступив до Богословського інституту в Петрограді. Рукоположившись на священика, отець Володимир до 1923 року був настоятелем університетської церкви Всіх руських святих на Біржовій лінії.

У лютому 1925 року його заарештували і засудили до 10 років таборів за звинуваченням у монархічній змові та служінні панахид із поминанням Імператорської Сім’ї. Спочатку отець Володимир відбував термін на Соловках. За спогадами співузників-соловчан, він був “такий повітряно-світлий, такий легко-добрий, що, здається, був втіленням безгрішної чистоти, яку ніщо не може заплямувати”. У 1928 році ув’язнення в таборі замінили засланням до Сибіру на 5 років. Священика відправили в глухе село П’яново Іркутської області. Після звільнення отець Володимир із 1934 року служив у церкві Успіння на Волотовому полі в Новгороді. У 1935 році став настоятелем кафедрального Михайло-Архангельського собору.

У 1936 році протоієрея Володимира заарештували й обмовили як члена групи “Народна демократія на основі недержавного капіталізму”. 26 грудня 1937 року в Новгороді священномученика Володимира розстріляли. Місце його поховання залишилося невідомим.

Зарахований до лику святих новомучеників і сповідників Руських у серпні 2000 року на Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви.