Священномученик Віктор Усов

Священномученик Віктор Семенович Усов народився 1876 року в селі Всіхсвятсько-Орловський Погост Великоустюзького повіту Вологодської губернії в сім’ї диякона. Закінчив Вологодську духовну семінарію і служив учителем у церковнопарафіяльній школі. Одружившись, прийняв священицький сан 1907 року. З 1913 року отець Віктор служив у церкві Різдва Пресвятої Богородиці в селі Леваш Вологодської губернії.

Отець Віктор був справжнім пастирем, його парафіяни, зокрема й діти, любили храм, богослужіння, із задоволенням брали участь у хресних ходах.

У травні 1935 року священника запросили причастити хвору жінку. Побачивши в червоному кутку будинку замість ікон портрет Леніна і плакат “Попи — вороги робітників і селян”, отець Віктор порадив доньці хворої, школярці, не займати бодай червоний куток такими плакатами, а написати: “Де рада — тут і світло, де любов — тут і Бог”. Ще він порадив їй посидіти біля хворої матері хоча б день, не піти до школи, а прибрати в хаті, вимити підлогу. Хвора після відходу священника написала на нього донос у НКВС.

Визнавши, що отець Віктор “серед населення, а особливо серед школярів, проводив відкриту контрреволюційну діяльність”, Північний крайовий суд засудив його до позбавлення волі “з відпрацюванням у таборах НКВС строком на 5 років”. Священник Віктор Усов помер від голоду і непосильної роботи в таборі Вологодської області 20 січня 1937 року і був похований у безвісній могилі в місті Сокол.

Причислений до лику святих новомучеників і сповідників Руських 27 грудня 2000 року визначенням Священного Синоду Руської Православної Церкви.