Священномученик Веніамін Благонадєждин, пресвітер

Місяця вересня на 18-й день

Священномученик Веніамін народився 24 березня 1880 року в селі Опарине Костянтинівської волості Олександрівського повіту Володимирської губернії в сім’ї псаломщика Іллі Благонадеждіна. У 1904 році Веніамін Ілліч закінчив Московську Духовну семінарію і був направлений учителем у Верхньо-Махоловську школу Серпуховського повіту Московської губернії. Після цього він служив учителем у Старо-Голутвинській школі в місті Коломні і в Благовіщенській школі в Дмитровському повіті Московської губернії. У 1906 році його висвятили на священика до храму в селі Чеково Небиловської волості Володимирського повіту Володимирської губернії, в якому він прослужив до свого арешту. За часів гонінь на Церкву від безбожної влади отець Веніамін кілька разів притягувався до судової відповідальності під приводом несплати податків.
У 1926 році він був притягнутий як свідок у справі єпископа Афанасія (Сахарова), якого звинувачували у виголошенні антирадянських, контрреволюційних проповідей. Відповідаючи на запитання слідчого, отець Веніамін сказав: “26 листопада на престольне свято святого Георгія я був старостою Єршовим і священиком Ключарьовим від імені церковнопарафіяльної ради церкви села Ликове запрошений для участі в богослужінні: всеношній 25 листопада і літургії 26 листопада 1925 року. Ключарев мені говорив, що вони просили єпископа Афанасія приїхати для архієрейського богослужіння. Я в богослужінні брав участь як за всеношною, так і за обіднею, стоячи на четвертому місці під час звершення єпископом Афанасієм служби.
За вечірнім богослужінням 25 листопада за старим стилем єпископ Афанасій сказав проповідь, зміст якої в загальних рисах зводиться до такого. Він Церкву розділив на дві течії. Одну, яка тримається старих форм віровчення, а іншу – ту, що відокремилася з новими формами, що йдуть врозріз зі старими, змалювавши обновленців як фальшиву монету, бо обновленці так само моляться, так само хрестяться, але насправді вони церковної благодаті позбавлені, як порушники церковних канонів. Прямо у своїй проповіді, що їх треба позбутися, їх гнати з парафій, він не вказував, але загалом проводив у проповіді таку думку, щоб миряни напоумили обновленців-священиків і просили б їх покаятися, бо Церква приймає всіх, хто кається. Також у своїй проповіді він не говорив про те, що обновленців потрібно позбутися як прихильників радянської влади, і до цього не закликав тих, хто молиться.
Другу проповідь він сказав за літургією 26 листопада після читання Євангелія на тему свята, змалювавши великомученика Георгія як взірець віри та християнського життя, зазначивши, що його піддавали за віру мукам: колесуванню, кидали у вапняну яму тощо.
Якою має бути віра Христова за сучасних умов, він не змальовував, але говорив узагалі про віру Христову. Змісту, навіть приблизного, не пам’ятаю.
Про те, що в даний час за сучасних умов існують за віру Христову гоніння, а також навідні думки на це в його проповідях, як у першій, так і в другій, я не чув, але впевнено сказати, що він цього не говорив, не можу, оскільки я, можливо, міг прослухати”.
У 1930 році храм у селі Чеково було закрито, проте отець Веніамін не полишав надії служити в ньому, і йому за підтримки вірян того ж року вдалося домогтися дозволу на відновлення богослужіння. Храм не закривався до арешту священика. Отця Веніаміна заарештували 8 вересня 1937 року і ув’язнили у в’язниці в місті Юр’єве-Польському.
Отець Веніамін був допитаний відразу після арешту.
24 вересня слідчий знову допитав священика, і той відповів, що ухвалення нової конституції з наданням виборчих прав служителям релігійного культу він зрозумів як поступку радянській владі, а також не заперечував і того, що говорив населенню про прийдешню посушливу погоду та загибель урожаю в 1937 році.
На цьому допити було закінчено. 27 вересня трійка НКВС засудила отця Веніаміна до розстрілу. Священик Веніамін Благонадеждін був розстріляний 1 жовтня 1937 року і похований у безвісній могилі.