Житія святих,  Квітень

Священномученик Василій, єпископ Амасійський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця квітня на 26-й день / квітня на 30-й день — знайдення мощей

Священномученик Василій, єпископ Амасійський, жив на початку IV століття в понтійському місті Амасії. Він підтримував і втішав християн, які страждали від гонінь язичників. У той час Східною частиною Римської імперії правив Лікіній (312–324), зять святого рівноапостольного царя Контантина Великого (306–337; памʼять 21 травня). Лікіній лицемірно підписав його «Указ про віротерпимість» (313), який дозволяв вільне сповідування християнства, але в душі ненавидів християн і продовжував їх переслідувати, повернувшись до язичництва.

Лікіній запалився пристрастю до служниці своєї дружини Констанції, праведної діви Глафіри. Свята діва розповіла про це цариці і просила захисту. Переодягнувши праведну Глафіру в чоловічу сукню і забезпечивши грошима, цариця Констанція вивела її із міста в супроводі відданих слуг. Імператору сказали, що служниця збожеволіла і лежить при смерті. Праведна Глафіра дорогою до Вірменії зупинилася в місті Амасії, де місцевий єпископ, святитель Василій, дав їй притулок.

У той час святитель будував у місті храм. Праведна Глафіра передала на його будівництво всі гроші, отримані від Констанції, і в листі до неї просила надіслати ще кошти на закінчення храму. Цариця виконала її прохання. Але лист праведної Глафіри потрапив до імператора. Розгніваний Лікіній зажадав від правителя Амасії вислати до нього святителя і служницю. Праведна Глафіра померла († 322), перш ніж наказ дійшов до Амасії. Святителя Василія направили до імператора. За ним пішли два диякони, Парфеній і Фестим, які оселилися поблизу темниці, куди увʼязнили святителя.

Благочестивий християнин Елпідифор підкупив тюремників і щоночі разом із Парфенієм та Фестимом відвідував святителя. Напередодні дня суду святитель, як зазвичай, співав псалми, і слова «чи переселюся на край моря — і там рука Твоя поведе мене, підтримає мене правиця Твоя» (Пс. 138:9-10) тричі проспівав зі сльозами. Диякони засумнівалися, чи не злякався святитель майбутніх мук, але він заспокоїв їх.

На суді святитель Василій рішуче відкинув пропозицію імператора стати верховним жерцем і був засуджений до смерті. Елпідифор грошима задобрив воїнів, і вони дозволили святителю помолитися та поговорити з друзями перед стратою. Після цього святитель сказав катові: «Друже, роби, що тобі наказано», — і спокійно встав під удар меча.

Коли мученик був обезголовлений, Елпідифор намагався викупити у воїнів його останки. Але воїни побоювалися імператора й кинули тіло і главу святителя в море. Після цього Елпідифору тричі уві сні зʼявився ангел Божий зі словами: «Єпископ Василій у Синопі і чекає на вас». Підкоряючись цьому поклику, Елпідифор та диякони відпливли до Синопа і там попросили рибалок закинути сітки. Коли закинули сітку «на щастя» дияконів Фестима і Парфенія, нічого не зловили. Тоді Елпідифор оголосив, що він просить закинути сітку в імʼя Бога, Якому він поклоняється. Цього разу сітка винесла тіло святителя Василія. Голова приросла до нього, і тільки шрам на шиї вказував на слід меча. Мощі святителя Василія було перевезено до Амасії і поховано в побудованому ним храмі.

Знайшли помилку