Священномученик Василь Константинов-Гришин, пресвітер

Місяця березня на 1-й день.

Священномученик Василь народився 23 грудня 1874 року в селі Виползово Курмишського повіту Симбірської губернії (нині Порецького району Чувашії) в сім’ї селянина Матвія Гришина.

Історія отримання Василем подвійного прізвища така. У дитинстві він доглядав за одним заможним односельцем, який був бездітний. Він так полюбив Василя, що запропонував йому взяти його прізвище і стати його спадкоємцем. Фактично за документами прізвище Василя Константінов, але народ у селі звав за прізвищем батька – Гришин. У слідчій справі за 1933 рік значиться прізвище Гришин, а в справі за 1937 рік – подвійне прізвище.

З 1908 року Василь служив псаломщиком у селі Чаадаєвка Ардатовського повіту Симбірської губернії, 1911 року був переміщений у село Маріополь Карсунського повіту, 1916 року – у село Сиресі Алатирського повіту. Духовну освіту Василь здобув, закінчивши пастирські курси. У 1919 році був висвячений у сан диякона, а в 1923 – у сан священика. У 1926 році отець Василь був позбавлений виборчих прав як служитель культу. До 1933 року служив отець Василь у рідному селі Виползово.
2 січня 1933 року голова Антипінської сільради виступив як свідок і показав таке:
“В Антипінській с/раді існує куркульське угруповання, яке ставить за мету розвал колгоспів зсередини у всіх селищах Антипінської с/ради і займається активною антирадянською діяльністю. У всіх 3-х селищах є колгоспи, але з огляду на те, що куркулі пролізли і в колгосп, колгоспи не ростуть, а навпаки є тенденція до виходу з колгоспів. Усім цим куркульським угрупованням керує піп села Виползова Гришин Василь Матвійович через жінок, які близько до нього стоять”. Знайшлися й інші лжесвідки з односельців, які дали слідству “правдиві свідчення”.

16 січня 1933 року священика Василя заарештували і взяли під варту у в’язницю міста Алатир. Того ж дня відбувся допит, на якому священик відповідав:
“У пред’явленому мені обвинуваченні винним себе не визнаю і по суті справи показую: антирадянською агітацією я не займався і ні з ким у жодні розмови не вдавався, а навпаки як церковник завжди тримався аполітично. Кулацьким угрупованням я не керував. Більше показати не маю, показання мої з моїх слів записані вірно і мені прочитані, про закінчення слідства мені оголошено, в чому і розписуюся”.

31 січня тюремний лікар після огляду склав меддовідку на ув’язненого священика де зазначив: “Слабкість серцевого м’яза, склероз судин, незначний набряк ніг, хронічний ревматизм. Висновок: інвалідність 3 групи з втратою працездатності. Пішки слідувати на велику відстань не може (на невелику – 5 км може)”.
Було пред’явлено обвинувальний висновок за статтями 58-10 і 58-11 КК, складений на підставі показань лжесвідків. У ньому йшлося: “Починаючи з 1930 року в районі Антипінської сільради Порецького району ЧАССР існувало організоване куркульське угруповання, яке ставило собі за мету розвал колгоспів ізсередини в селищах дер. Антипінка, Бредівка та Виползове Антипінської сільради та зриву господарсько-політичних кампаній, які проводились урядом, на селі, зокрема: хлібозаготівель, заготівель технічних культур і мобілізації коштів.

Гришин Василь Матвійович, піп, будучи керівником цього куркульського угруповання, через жінок, які близько стоять до нього, Агафонову Пелагею, Гришину Любов та ін., поширював а/з агітацію. Усі члени угруповання часто збиралися у невістки попа Гришиної Любові й остання, отримуючи відомі завдання від попа Гришина Василя, агітувала серед населення проти заходів, що проводяться. Крім того, сам Гришин Василь проводив відкриту а/с агітацію, кажучи: “Скоро влада перевернеться. Радянської влади не буде. Тому в колгосп не треба вступати”.

Піп Гришин Василь, будучи в домі у члена цієї групи Агафонової Тетяни, говорив: “Усі держави обрушилися проти комуністів. Скоро радянську владу зшибуть. Тоді комуністи всі розбіжаться і не буде колгоспів”.

Після допиту піп Гришин, приходячи в арприміщення серед заарештованих, почав агітувати наступними словами: “Нині, що б не коїлося в СРСР, істина візьме своє. Так пише Євангеліє. Тиранство це ненадовго. Якою міркою вони нас міряють, такою і їм відміряється Святою церквою ніколи непохитною”.
У травні місяці 1932 року піп Гришин біля кузні в присутності громадянина Козлова Петра та інших говорив: “Колгосп є панщина. У колгоспі в селянина забирають волю і власність. Але це ще добре. Але погано те, що працюй день і ніч, а більше шматка хліба не отримаєш”.
Один колгоспник-комуніст показав: “…через цих осіб громадяни с. Виползово, які ведуть антиколгоспну агітацію, і бояться йти до колгоспу. Виползово і бояться йти в колгосп зазначених осіб я прошу органи О.Г.П.У. видалити з меж нашої Республіки і тоді громадяни всі як один увійдуть у колгосп”.
25 березня того ж року слідчу справу “за недостатністю даних для притягнення до відповідальності” було припинено, і отець Василь та інші заарештовані у цій справі були звільнені.
Священик Василь продовжив служіння біля престолу Господнього. Деякий час священик служив у селі Напольному Порецького району. Нова хвиля репресій застала отця Василя на священицькому служінні в селі Кудеїха того ж району. 22 жовтня 1937 року отець Василь був підданий обшуку й арешту. Перший час його утримували в Порецькому райвідділі НКВС, потім доправили в Алатирську в’язницю № 3 НКВС ЧАССР.

На допиті, що відбувся 22 жовтня 1937 року, священик показав:
– Ви перебували в контрреволюційній організації і займалися поширенням контрреволюційної агітації серед населення, спрямованої проти існуючого радянського ладу. Слідство пропонує Вам розповісти, конкретно хто перебував у Вашій контрреволюційній організації, назвіть їхні прізвища та імена і розкажіть про їхні зв’язки та агітацію?
– У контрреволюційній організації я ні в якій не перебував і не перебуваю, не знаю і гадки не маю що за організація, антирадянською агітацією не займався і не займаюся, і говорити мені нема про що.
– Слідство Вам нагадує, що Ви мали тісний зв’язок з куркулями Гамаюновим Василем Івановичем, Агафоновим Іваном Семеновичем, священиками: Храмцовим, Воскресенським, Покровським, Вели спільно антирадянську агітацію, скажіть, чи визнаєте Ви це?
– Не визнаю і визнати не можу.
– Ви кажете, що не займалися антирадянською агітацією тоді як слідством встановлено, що Ви 27/XII-1933 року в будинку церковного старости поширювали антирадянську агітацію проти соввлади, чи визнаєте Ви це?
– У будинку церковного старости я абсолютно не був і агітації проти соввлади ніколи не вів.
– Також слідству відомо, що Ви, служачи в церкві перед народом, говорили проповідь про князів Бориса і Гліба, виставляли їх за істинних захисників народу і додали: “ми маємо їх пам’ятати і стояти за релігію, а не за безбожників”. За що Вас хвалили віряни, скажіть, чи визнаєте Ви це?
– Проповідь у церкві про Бориса і Гліба я ніколи не говорив.
– Ви служачи в Напольнівській церкві і коли Вас Ардатовський РІК обклав податком у 1000 карбованців, Ви оголосили вірянам, а коли віряни Вам зібрали зазначену суму, то Ви привласнили собі і поїхали, чи визнаєте Ви це?
– У Напільному я служив 22 дні, мене справді Ардатовський Рик оподатковував прибутковим податком, точно на яку цифру не пам’ятаю, на дев’ятсот з чимось карбованців, грошей у вірян для сплати податку не брав і не просив, а сплатив свої, після сплати податку я одразу заявив у сільраду, що служити не буду, і пішов, але не втік самовільно, тому таке питання визнати не можу.
– Скажіть слідству скільки разів і коли Ви бували в Алатирського єпископа і навіщо до єпископа їздили?
– В Алатирського єпископа я був усього, як я пам’ятаю, два рази всього. Перший раз у єпископа я був у 1933 році, їздив за отриманням благословення вийти з його єпархії і вступити в іншу Мордовської області. Другий раз у єпископа я був у березні місяці 1937 року, їздив по дозвіл, щоб знову вступити в Напольне.

– Будучи Ви в архієрея в місті Алатирі 1933 року, і після приїзду в Порецький район курку Гамаюнову Василю Івановичу Ви говорили: “мені передав архієрей, що служи й пам’ятай, що гоніння на церкву триватимуть не більш ніж 2-3 роки, народ скаже: “Так існувати не можна, Росія вимирає від голоду”, колгоспники скажуть: “Годі нас тиранити, іноземні держави, й ті, хто хоче взятися за більшовиків, хочуть узятися за більшовиків”, чи визнаєте Ви це?
– Це я не визнаю.

Обвинувачували священика Василя Константинова-Гришина в одній слідчій справі зі священномучеником Димитрієм (Воскресенським) і священиком Михайлом Храмцовим. Цих священиків пов’язували узи духовної спорідненості, а близькість проживання давала можливість часто зустрічатися і підтримувати стосунки.
30 грудня 1937 року трійкою НКВС ЧАССР усіх трьох було засуджено до 10 років ув’язнення у виправно-трудовому таборі. Відбував термін покарання отець Василь в Алатирській ВТК до 1941 року, коли його етапували за нарядом ГУЛАГу. Перебуваючи в ув’язненні в Темніковському таборі в Мордовії, священик Василь Константинов-Гришин помер 14 березня 1943 року і був похований у невідомій могилі на табірному кладовищі.