Священномученик Уар (Шмарін), єпископ Липецький

Місяця вересня на 10-й день

Священномученик Петро Олексійович Шмарін народився 1880 року в селі Ново-Ситівка Тамбовської губернії в бідній багатодітній селянській родині. Батько помер рано, і Петро з шести років допомагав матері по господарству. Сільський священик, знайшовши Петра не за віком розвиненим, переконав матір віддати його до школи, взяв усі витрати на себе, а згодом допоміг закінчити гімназію і семінарію. Після закінчення семінарії Петро Олексійович став працювати вчителем, одружився і незабаром був висвячений у сан диякона і направлений служити в Саратовську єпархію. 28 жовтня 1910 року диякона Петра висвятили в сан священика до храму, розташованого на острові Манчінсаарі на Ладозькому озері у Фінляндії, неподалік від Валаамського монастиря. Парафіяни поважали й любили його.

Після революції Фінляндія відокремилася від Росії, і отець Петро з сім’єю виїхали в Петроград. Він відвіз дружину з дітьми в село Ново-Ситівка до своєї матері, а сам залишився в Петрограді. У 1918 році дружина отця Петра померла від тифу, і шестеро дітей залишилися без матері.

Незабаром отцю Петру дали парафію в селі Тютчеве. Тут його кілька разів заарештовували, але арешти були короткочасними. Головною вимогою було зняти сан, на що священик завжди відповідав категоричною відмовою.

У 1926 році священик Петро Шмарін був пострижений у чернецтво з ім’ям Уар і хіротонізований на єпископа Липецького.

У перших числах квітня 1935 року влада видала розпорядження про зняття дзвонів із Христорождественської церкви в селі Студенки. Парафіянки виступили з протестом, за що протягом місяця влада заарештувала священика храму, диякона, старосту і найбільш активних парафіян. Усіх їх було ув’язнено у в’язницю в місті Липецьку. У червні 1935 року владика Уар теж був заарештований і ув’язнений. Вирок – вісім років тюремного ув’язнення.

Незабаром його відправили в Карагандинські табори. Владику утримували в бараку із засудженими за політичними статтями, але 1938 року його перевели в барак, де були одні кримінальники. 23 вересня 1938 року вони вбили владику Уара. Тіло мученика поховали на кладовищі Самарського відділення Карагандинського табору, нині це село Самарка Мічурінського району Карагандинської області.

Священномученик Уар зарахований до лику святих новомучеників і сповідників Російських у серпні 2000 року на Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви.

Дні пам’яті: 23 вересня (10 вересня за ст. ст.), у Соборі Воронезьких, у Соборі Липецьких святих, у Соборі новомучеників та сповідників Казахстанських і в Соборі новомучеників та сповідників Церкви Руської.

Тропарі, кондаки, молитви та величання