Священномученик Стефан Хитров, пресвітер

Місяця серпня на 5-й день

Священномученик Стефан Хитров народився 7 квітня 1851 року в селі Гуляєвському Ірбітського повіту в сім’ї священика. Після закінчення першого класу Пермської Духовної семінарії він у 1869 році був визначений на посаду псаломщика в Дмитрівську церкву села Таушканського Камишловського повіту. 16 травня 1871 року Преосвященнішим Вассіаном, єпископом Єкатеринбурзьким, Стефана Григоровича висвятили на стихар, а за два роки перевели за проханням на служіння в Богоявленську церкву села Краснослобідського Ірбітського повіту. 14 липня 1882 року відбулася знаменна для нього подія: він був посвячений у дияконський сан Преосвященнішим Нафанаїлом, єпископом Єкатеринбурзьким. Незадовго до цього Стефан Григорович одружився з дівицею Марією Серафимівною; у них народилися двоє дітей – Микола і Глафіра. Після багатьох років служіння в Краснослобідському селі отця Стефана перевели з сім’єю в церкву Покрова Пресвятої Богородиці села Тропинського Шадринського повіту.
У 1914 р. отця Стефана висвятили в сан священика і направили на служіння в Успенську церкву села Мідний рудник Єкатеринбурзького повіту, а 6 серпня 1917 року перевели в Преображенську церкву села Гуляєвського Ірбітського повіту.
Після революції о.Стефан став служити в Богоявленській церкві Краснослобідського села Ірбітського повіту.
Під час громадянської війни отця Стефана заарештували вперше, але відпустили після сплати контрибуції в розмірі 5000 рублів.
Отець Стефан благословляв своїх духовних чад вступати до лав Білої армії, на боці якої воював і його син Микола. Під час відступу армії Колчака отець Стефан змушений був піти з білими. Це рішення далося батюшці нелегко. Йому було вже близько сімдесяти років, і він хотів залишитися служити у своєму рідному селі. Його син довго вмовляв батька виїхати. Червоні повністю розорили господарство батюшки: забрали весь хліб і зарізали худобу. Бачачи безвихідь становища, отець Стефан нарешті вирішив покинути село з військами, що відступали. До того ж православним воїнам необхідний був священик.
З білими отець Стефан відступав до міста Омська, де і залишився служити священиком при лазареті. Коли Омськ захопила Червона армія, батюшка деякий час продовжував виконувати свої обов’язки при лазареті: сповідував, причащав, соборував поранених, духовно підтримував хворих. Через кілька місяців він вирішив повернутися назад у рідне село.
У цей час Краснослобідський осередок комуністів проявив особливу революційну ініціативу. Місцевій владі було запропоновано прийняти до виконання рішення: усіх “бігунців”, тобто осіб, які повернулися зі стану Колчака, а також і інших “шкідливих елементів” відправляти до концтабору. Тож коли отець Стефан повернувся до Краснослобідського, його було взято під варту для ув’язнення в концтабір доти, “доки не будуть переможені саботаж і розруха”. У батюшки було посвідчення від Ірбітського комітету трудової повинності про звільнення від загальної трудової повинності через похилий вік, але це нічого не змінило. Під час арешту отець Стефан попросив дозволу передати ключі від церкви старості – Павлу Григоровичу Кокарєву. Павло Григорович, дізнавшись про те, що трапилося, сповістив парафіян. Терміново скликали парафіяльні збори, на яких отець Стефан попрощався з членами громади і оголосив про свій арешт. Це був час Великого посту, коли православні люди повинні сповідатися і причащатися. Віряни боялися залишитися без священика. “Хто нас буде сповідувати?” – запитували вони.
На зборах було вирішено скликати церковний схід, на якому обговорювалося, як звільнити священика з-під арешту. Це питання схвилювало всю волость, на схід зібралися жителі з кількох навколишніх селищ.
20 березня 1920 року відбувся арешт членів парафіяльної ради. Їх звинуватили в організації бунту проти радянської влади. “Це вже не перший такий виступ, який відбувається через попів”, – повідомив уповноважений при Ірбітській повітовій міській міліції.
Слідство у справі отця Стефана тривало чотири місяці, весь цей час він перебував в ув’язненні, винним себе не визнав. 16 серпня 1920 року Єкатеринбурзька губернська надзвичайна комісія ухвалила: застосувати до Хитрова С. Г. як до контрреволюціонера, який намагався “відновити малосвідомі маси проти радянської влади заради порятунку власної шкури”, вищу міру покарання. Інших заарештованих засудили до п’яти років позбавлення волі.
Отець Стефан Хитров прославлений від Єкатеринбурзької єпархії в лику новомучеників і сповідників Російських 17 липня 2002 року.