Священномученик Сергій Успенський, пресвітер

Місяця грудня в 7-й день

Сергій Михайлович Успенський народився в місті Можайську Московської губернії 1878 року. Освіту він здобув у Московському Донському і московському Заіконоспаському духовних училищах, а 1898 року закінчив Московську Духовну семінарію, в якій ще чотири роки після закінчення (до 1902 р.) пропрацював наглядачем.

Сергій Михайлович мав дуже гарний голос і артистичні здібності. У 1900 році його було прийнято без конкурсу солістом Великого театру, проте життя артиста було йому не до душі, оскільки його приваблювало духовне життя. З 1901 року Сергій Михайлович почав служити псаломщиком у храмі Климента Папи Римського на П’ятницькій вулиці в Москві. Того ж 1901 року він одружився з Анною Петрівною Розановою, і в них згодом народилося троє дітей.

1904 року митрополит Московський і Коломенський Володимир (Богоявленський) висвятив Сергія у диякони до московського храму Покрови на Лищиковій Горі. У 1910 році його переводять до храму в ім’я ікони Божої Матері “Неопалима Купина”, 1917 року отця Сергія зводять у сан протодиякона, а 30 серпня 1920 року він стає священиком. У 1919-1922 роки священику доводилося поєднувати церковне служіння з громадською роботою – він був начальником мобілізаційного столу Служби Руху Московського відділення Києво-Воронезької залізниці. У 1924 році отця Сергія зводять у сан протоієрея і призначають настоятелем храму “Неопалимої Купини”, у цьому храмі він служив аж до його закриття. Храм було повністю знищено 1929 року, цегла храму пішла на асфальтування московських вулиць. Після цього отець Сергій служить у храмі Спас-Пески на Арбаті, де десятки років служив його дядько – митрофорний протоієрей, благочинний округу і старший благочинний Москви Сергій Васильович Успенський, який помер у 1930 році. Цей храм теж було закрито, після чого священику знову довелося переходити. Він служить у церкві “Миколи-на-Щепах” у районі Смоленської площі. За відгуками парафіян, отець Сергій був “аскетом духу в миру”, доброю і чуйною людиною, багато допомагав сім’ям репресованих, кількість яких від початку 20-х років тільки збільшувалася. Наприклад, відомо, що багато років він утримував сім’ю заарештованого й ув’язненого на Соловках настоятеля храму Неопалимої Купини протоієрея Забавіна. О.Сергію довіряли і через його руки пройшло багато пожертвувань, призначених на допомогу репресованим. Потрапити в число тих, кому він так допомагав, незабаром належало і отцю Сергію.

29 січня 1933 року отця Сергія перед пізньою Літургією викликали до хворого причащати, а після виходу з храму запропонували сісти в машину і відвезли на Луб’янку разом зі Святими Дарами і наперсним хрестом. Йому було пред’явлено звинувачення, що він “член контрреволюційної організації християнської молоді, учасник нелегальних зборів”, що він займається “антирадянською агітацією”.

10 квітня 1933 року особлива Нарада при Колегії ОДПУ СРСР засудила протоієрея Успенського до 3 років заслання в Північний край. Спочатку він відбував заслання в Каргополі, потім його перевели до Вологди. Відбувши один рік, священик був звільнений через хворобу, йому дали “мінус 6”, тобто заборонили проживання в шести центральних областях. Після звільнення він перебував за штатом через хворобу і оселився в Можайську на утриманні сина. До в’язниці цього міста тяжко хворого священика доставили 30 листопада 1937 року під час повторного арешту. Трійка при УНКВС СРСР по Московській області за звинуваченням у “ворожому ставленні до радянської влади і контрреволюційній діяльності” засудила отця Сергія Успенського до вищої міри покарання. 19 грудня 1937 року протоієрея розстріляли на Бутовському полігоні.