Священномученик Сергій Рохлецов, пресвітер

Місяця квітня на 25-й день

Священномученик Сергій народився 1876 року в сім’ї священника Дмитра Рохлецова, який служив в одному з храмів Великого Устюга. Після закінчення Духовної семінарії його висвятили на священика до церкви великомучениці Параскеви П’ятниці, в якій він і прослужив усе життя. До безбожної революції отець Сергій викладав Закон Божий у церковнопарафіяльній школі села Чижково. П’ятницький храм знаходився за тридцять кілометрів від Великого Устюга і неподалік від пустельницької келії відомого в тих місцях подвижника Максима Югова.
За духовну налаштованість і ревне служіння старець Максим вибрав отця Сергія своїм духівником – у нього сповідався, йому доручив здійснити після своєї смерті відспівування. Але і для отця Сергія була духовно корисна дружба з подвижником, і, сам шануючи старця, він благословляв і своїх парафіян звертатися до нього за порадами.
Храм великомучениці Параскеви стояв на віддалі від житла, посеред поля, і парафію становили кілька малонаселених сіл; інший раз на службі збиралося парафіян неабияк, а інший раз і нікого не було. Але скільки б не прийшло людей, отець Сергій служив майже щодня, і в цьому йому допомагали псаломщиця і вівтарниця. За багаторічну безпорочну службу отець Сергій був зведений у сан протоієрея і нагороджений митрою.
Звична картина тих років: сіно накошено, частину врожаю зібрано, але літо стоїть спекотне, запашне, в зелені та квітах. Тут не буває палючої південної спеки, і зелень і квіти тримаються до глибокої осені. У повітрі розлита дзвінка тиша, і всякий голос і звук живої тварюки чути виразно і незливно в звучному хорі живого. Лісовою дорогою поодинці і групами повільно йдуть прочани. Здебільшого вони знали старця Максима особисто і тепер прямують у капличку над його могилою біля П’ятницької церкви помолитися, попросити заступництва, скласти з душі біля його могили турботи і тяготи. Приходять сюди і ті, хто не бачив старця, але має до нього віру як до великого угодника Божого. Спочатку заходять помолитися до каплички, потім до храму, а потім ідуть на розташоване неподалік джерело, упорядковане піклуванням парафіян П’ятницької церкви та шанувальників старця. І здається, що і душа прочанина, отримавши прохане, піднімається, як на крилах, молитвами старця Максима, наслідувача його подвигів, і його племінника ченця Никифора, і багатьох інших подвижників і мучеників, що облагородили цю землю. Усе темне і тісне душу йде, в ній немов відкривається духовне джерело життя вічного. Це найвище натхнення, доступне кожній людині, яка звертається з вірою до Бога. І як до життєдайних духовних джерел йдуть і йдуть прочани на могили праведників.
Протоієрея Сергія заарештували 4 грудня 1937 року, його ув’язнили у в’язниці у Великому Устюзі. Під час допиту священник винним себе не визнав.
– Вас обвинувачують у проведенні активної контрреволюційної діяльності. Чи визнаєте себе винним у цьому? – запитав його слідчий.
– У проведенні контрреволюційної діяльності я винним себе не визнаю, – відповів священник.
10 грудня 1937 року трійка НКВС засудила отця Сергія до десяти років ув’язнення у виправно-трудовий табір. Протоієрей Сергій Рохлецов помер у в’язниці у Великому Устюзі 8 травня 1938 року і його поховали на міському цвинтарі в загальній могилі.