Священномученик Сергій Гортинський, пресвітер

Місяця липня на 20-й день

Священномученик Сергій Гортинський народився 10 березня 1889 року в місті Рязані в сім’ї священика Дмитра Гортинського. Закінчив шестирічне училище в місті Александрові Ериванської губернії.
1916 року Сергія Дмитровича висвятили в сан диякона до храму села Богоявленського Богоявленського Мосальського повіту Калузької губернії, за рік його призначили дияконом до храму села Малькове тієї ж губернії. У 1920 році він був висвячений у сан священика і деякий час служив у храмі села Тилка Чернігівської губернії. Через п’ять років перейшов служити в храм села Козинка Ставропольської губернії. До цього часу вже широко діяв закон про відділення Церкви від держави, і багато селян, оформляючи свої шлюби в державних установах, жили невінчаними, без церковного благословення. Отець Сергій переконував таких повінчатися, а наполегливих попередив, що тих, хто живе в шлюбі невінчаними, не допускатиме до причастя. Влада визнала таку його діяльність антидержавною, такою, що порушує закон про відділення Церкви від держави. Отець Сергій був заарештований і засланий у місто Воронеж. Тут у 1928 році його знову заарештували і звинуватили в тому, що він є ідейним керівником єпархії. Звинувачення доведено не було, і священика звільнили.
У 1930 році отець Сергій був заарештований разом із духовенством і ченцями Олексіївського монастиря. Його звинувачували в тому, що він вів антирадянську агітацію як особисто, так і через інших, головним чином через архімандрита Тихона (Кречкова), “якому давав спеціальні вказівки антирадянського спрямування”.
На допитах він відповідав скупо, намагаючись нікого не називати.
Отець Сергій був тяжко хворий на туберкульоз і насилу переносив ув’язнення; коли йому висунули обвинувачення в контрреволюційній діяльності, він написав: “Обвинувачення пред’явлене я не визнаю, бо це явна брехня…”.

Разом із ним заарештували ієромонахів Георгія (Пожарова) і Косму (Вязнікова), священика Георгія Нікітіна та мирян Євфимія Гребенщикова і Петра Вязнікова. Винними в пред’явленому обвинуваченні вони себе не визнали. 14 липня 1930 року їм було пред’явлено постанову про закінчення слідства. 23 липня обвинувальний висновок було відправлено до Колегії ОДПУ. 28 липня Колегія розглянула “справу” і засудила обвинувачених до розстрілу.
Минули свята преподобного Серафима Саровського і пророка Іллі. Увечері 2 серпня обвинуваченим оголосили вирок. Потім їх завантажили в машину, щоб везти в околиці Воронежа і вчинити розправу. О десятій годині вечора того ж дня архімандрита Олексіївського монастиря Тихона (Кречкова), ієромонахів Георгія (Пожарова) і Косму (В’язнікова), священиків Іоанна Стебліна-Кам’янського, Сергія Гортинського, Феодора Яковлєва, Олександра Архангельського, Георгія Нікітіна та мирян Євфимія Гребінщиків і Петра В’язнікова було розстріляно.