Священномученик Сава (Трлаїч), Горнокарловацький, єпископ p1f73v8ttru44bg41bgilo613mc3
Житія святих,  Липень

Священномученик Сава (Трлаїч), Горнокарловацький, єпископ

Місяця липня на 4-й день

Єпископ Горнокарловацький Сава (Трлаїч) народився 6 липня 1884 року в містечку Мол, під час Хрещення отримав ім’я Світозар. Гімназію і Духовну семінарію закінчив у відомому духовному центрі Сербії – Сремських Карловцях. Здобув юридичну освіту в Белградському університеті.

Сан диякона прийняв на Водохреща 1909 року, того ж року, в день святого Сави Сербського, був висвячений на священика. У 1909 році отримав парафію в місті Башаїд, де служив до 1927 року. На початку 1927 року був призначений референтом, а трохи пізніше – секретарем Святого Архієрейського Синоду СПЦ.

Овдовівши, 1929 року прийняв чернецтво зі зведенням у сан архімандрита і призначенням настоятелем у монастир Крушедол. На посаді настоятеля Крушедольського монастиря він залишався до обрання його вікарним єпископом Сремським. Хіротонія відбулася 30 вересня 1934 року в Сремських Карловцях і була звершена патріархом Сербським Варнавою.

Єпископ Сава як вікарний єпископ Сремський до листопада 1936 року виконував обов’язки голови Єпархіального управління архієпископії Белградсько-Карловацької. Потім обраний головою Церковного суду архієпископії. Перебуваючи на цій посаді, був обраний єпископом Горнокарловацьким із резиденцією в Плашці.

Єпископ Сава був великим ревнителем на ниві Господній. Крім інших численних заслуг, він відіграв велику роль у розірванні Конкордату в 1937 році.

Початок Другої світової війни застав його в Плашці. У 1941 році, 21 травня, для захоплення влади в Плашку прибули близько ста усташів, італійських ставлеників. Єпископ Сава одразу ж був оголошений заручником “нової католицької республіки хорватської”, так званої Незалежної Держави Хорватської. Така ж доля була уготована священикам: протоієрею Ісі Пейновичу – заступнику архієрея, протоієрею Мілану Докмановічу – настоятелю Плашського храму, протоієрею Мілану Райчевичу – церковному обвинувачу, ієрею Петру Вучінічу – члену Церковного суду, ієрею Боголюбу Гаковичу – секретарю Церковного суду, ієрею Мілану Джукичу – секретарю Єпархіального правління, ієрею Яші Степанову – парафіяльному священикові, ієрею Джордже Стояновичу – викладачеві Закону Божого і ієрею Станіславу Насадила – парафіяльному священикові з Личських Ясенівців.

Два дні потому усташі увірвалися в резиденцію, вигнали єпископа, повантажили і вивезли з будівлі всі меблі. Кілька днів по тому, 8 червня, у резиденцію з групою усташів прийшов табірний кат, один із найстрашніших злочинців, Йосип Томленович. Одразу ж було віддано наказ про передачу всіх єпархіальних документів і цінних паперів усташському загону, який супроводжував Томленовича. Єпископу Саві наказали піти з канцелярії, оскільки “його присутність небажана і не потрібна”, йому веліли негайно виїхати з Плашки і повернутися в Сербію. Єпископ відмовився і наголосив, що він є легальним єпископом Горнокарловацьким і не може залишити свою єпархію, а вони можуть із ним зробити все, що забажають.

17 червня 1941 року єпископ Сава був заарештований ще з кількома видатними людьми, сербами з Плашки. Було заарештовано священиків Боголюба Гаковича, Джордже Стояновіча і Станіслава Насадила. Нацисти замкнули їх у стайні Йосипа Томленовича, поставивши озброєну охорону. Усі бранці, а єпископ Сава особливо, щодня зазнавали страшних катувань і принижень. У стайні вони провели понад місяць. 19 липня 1941 року мучителі зв’язали бранців у шеренгу по двоє, відвели на вокзал, щоб ранковим потягом відправити їх у Госпіч. На Плашському вокзалі бранців протримали з 10-ї години вечора до 5-ї ранку. У найважчому становищі опинився єпископ Сава, якому, незважаючи на те що він був скутий кайданами, навіть не давали можливості сісти.

Єпископ Сава та заарештовані з ним плащанські новомученики прибули до Госпіча 20 липня 1941 року. З Госпицького вокзалу їх одразу ж доставили до в’язниці, де їх знову страшенно катували і принижували. Збереглися дані, що єпископа Саву 8 серпня 1941 року бачили на тюремному подвір’ї зв’язаним і стоячим під дощем. І ці тортури мученик переніс спокійно.

У середині серпня 1941 року з госпіцької в’язниці було виведено близько двох тисяч сербів, зв’язаних дротом по двоє, їх повели дорогою в напрямку гори Велебіт. У цій групі був і єпископ Сава. Є підстави думати, що святителя було вбито на Велебіті, оскільки в серпні 1941 року там було страчено близько 800 сербів. Незважаючи на те, що точний час і місце його мученицької кончини невідомі, так само як не збереглися відомості про безліч загиблих із православного духовенства і вірян, – Господь вписав їхні імена в книгу вічного життя.

Священний Архієрейський Синод СПЦ упродовж війни неодноразово намагався клопотатися за митрополита Петра та єпископа Саву, щоб визволити їх зі злодійських рук нацистів. Спроби були марними.

Кілька років по тому (після війни) в Башаїд, де владика Сава багато років служив на парафії, приїхав один чоловік: він представився його духовним чадом, розповів, як владика піклувався про нього, дав освіту, надавав велику матеріальну підтримку. Він повідав про смерть владики, про те, що бачив на власні очі: “Устаські кати вивели владику на галявину і там продовжили знущання. Заживо здерши з нього шкіру, засипали рани сіллю. Потім закопали в землю, залишивши на поверхні лише голову, принесли залізну іржаву борону і “орали” по його голові, поки мученик не помер. Що було далі, не знаю. Ймовірно, його кинули в одну з численних ям, у яких мученицьки закінчили життя багато православних сербів. Але смерть не відлучила його від народу”.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь священномученику Савве, епископу Горнокарловацкому, глас 4

Я́ко Апостолам сопресто́льник и до́м Ду́ха Свята́го яви́лся еси́, святи́телю Горнокарловацкий, ста́ду своему́, Бо́гом тебе́ да́нному. Архиерейские одея́ния свои́ кро́вию окропил еси́ и, Кре́ст Христо́в держа́, востекал еси́ от земли́ в го́рний Иерусали́м. С сослужа́щими тебе́ и со духо́вными ча́дами твои́ми ны́не предстои́ши в небе́сном же́ртвеннике Христу́ Бо́гу на́шему, Его́же со дерзнове́нием моли́ о душа́х на́ших.

Кондак священномученику Савве, епископу Горнокарловацкому, глас 8

Светоза́рне свети́льниче Це́ркве Се́рбския, святи́телю Са́вво Горнокарловацкий, терпе́нием за ве́ру правосла́вную врага́ посрами́л еси́, ра́н добро́тою украшаем, боголе́пно украси́л еси́ кро́вию свое́ю богопоставленый престо́л тво́й, сего́ ра́ди восхваля́ем достохва́льную па́мять твою́, сла́вя Го́спода.

 

Ще в розробці

Знайшли помилку