Священномученик Петро Успенський, пресвітер

Місяця січня на 10-й день

Священномученик Петро народився 1863 року в селі Менші Можари Сапожковського повіту Рязанської губернії в сім’ї священника Миколая Успенського. У 1884 році Петро Миколайович закінчив Рязанську духовну семінарію і впродовж десяти років працював учителем у школах сіл Юраково і Панкіно Пронського повіту Рязанської губернії.
У 1894 році Петро Миколайович був висвячений на священника до церкви Різдва Пресвятої Богородиці в селі Маково Михайлівського повіту, а в 1903 році був переведений до храму Різдва Пресвятої Богородиці в селі Радушино Зарайського повіту; возведений у сан протоієрея і в 1914 році призначений благочинним.
Вперше отець Петро був допитаний у жовтні 1925 року у зв’язку з діяльністю архієпископа Рязанського Бориса (Соколова) та єпархіальної канцелярії. Оскільки сам архієпископ жив у цей час не в Рязані, а під Москвою, то керував єпархією за допомогою циркулярів, які надсилали на адресу канцелярії, що перебувала в Рязані. Слідчий, який викликав отця Петра на допит, поставив цілу низку запитань, що стосуються діяльності канцелярії і правлячого єпископа.
Отець Петро відповів, що така канцелярія може існувати при єпископі і що це не суперечить церковним правилам. Також і збори коштів на потреби правлячого єпископа цілком законні, оскільки громади мають право самі утримувати начальницьких осіб. Сестринства, які запроваджує архієпископ Борис, є вельми благим починанням і частиною діяльності всієї релігійної громади, і не вимагають окремої реєстрації. У його благочинні такі сестринства організовано не було, але тільки тому, що це справа не проста і її не так-то легко швидко організувати. Що стосується циркулярів архієпископа Бориса, то їх можна назвати не тільки розпорядженнями, а й інформативними матеріалами, і архієрей мав право їх видавати.
22 грудня 1929 року один зі священників Зарайського району відправив листівку, яка службовцям пошти здалася підозрілою, і її передали в ОДПУ. Після цього на квартирі священника було проведено обшук і знайдено багато церковного листування: послань покійного Патріарха Тихона, розпоряджень як архієрея, так і самого благочинного протоієрея Петра Успенського; все це було сприйнято владою як доказ наявності контрреволюційної організації та проведення антирадянської роботи.

4 грудня в розмову агентів карного розшуку, які перебували в чайній, втрутився якийсь невідомий, який став захищати Церкву і духовенство. Це здалося їм підозрілим, і невідомого затримали. Ним виявився староста храму села Радушино, в якому служив протоієрей Петро Успенський. Слідом за цим було проведено обшук у будинку отця Петра, а його самого заарештували й ув’язнили в коломенській в’язниці.
26 грудня 1929 року, передаючи справу в ОДПУ, агент карного розшуку супроводжував її наступним коментарем: “Було проведено обшук у благочинного села Радушино Успенського, у якого виявлено величезну кількість різного листування, звіти священників, чернетки його звітів митрополиту, багато різного роду циркулярів митрополита та єпископа, які всі відібрані. Крім того, проведеним розслідуванням було встановлено, що взагалі священники сіл, розташованих недалеко від міста Зарайська, всі пов’язані між собою і під час обходів безумовно ведуть агітацію контрреволюційного характеру, а також таку саму агітацію ведуть і члени церковної ради їхніх парафій”.
Отця Петра знову почали запитувати про розпорядження архієпископа Бориса, до цього часу вже покійного, і про те, чи проводив священник у життя розпорядження архієрея. Отець Петро відповів: “Один із циркулярів про моральність і вплив на молоде покоління в релігійному дусі та оберігання його від спокус і пороків я читав на засіданні своєї церковної ради. Був також циркуляр про організацію при церкві бібліотеки з книжками проти дарвінізму, атеїзму і матеріалізму, про що я передавав священникам свого округу, але, за відсутністю коштів, бібліотеки ніхто не організовував”.
Перебуваючи в коломенській в’язниці, отець Петро в січні 1930 року захворів на запалення легенів і 15 січня у важкому стані його доставили в одну з міських лікарень. Протоієрей Петро Успенський помер 23 січня 1930 року і був похований у невідомій могилі.