Священномученик Петро Троїцький, диякон
День пам'яті (н. ст.)
Місяця липня на 15-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)
Священномученик Петро народився 9 червня 1897 року в місті Істрі (на той час Воскресенську) Звенигородського повіту Московської губернії в сім’ї псаломщика Іоанна Троїцького. Закінчивши навчання в семирічній школі, Петро влаштувався працювати на телеграф.
З серпня 1918 до 1919 року Петро служив у Червоній армії писарем, з 1919 до 1922 року перебував у Польщі в полоні.
Після звільнення він повернувся до Істри, де працював на телеграфі. 1925 року Петро Іванович залишив громадянську службу, став часто відвідувати храм і влаштувався служити псаломщиком, а в 1930 році був обраний церковним старостою.
22 травня 1931 року разом з ієромонахом Василієм (Красноковим) Петро Троїцький був заарештований, поміщений до Істринського арештантського будинку і 20 червня допитаний. «Антирадянської агітації і агітації проти колгоспного будівництва я не вів. Винним себе не визнаю. Стикаючись з духовенством, я їхньої контрреволюційної діяльності ніколи не помічав. 1930 року віряни посилали мене ходити до чайних і роз’яснювати сутність релігії та переконувати за віру в Бога. З цією метою до чайних я ходив», — відповів на слідстві Петро Іванович.
За тиждень слідчим як свідка було допитано бухгалтера Істринського відділу зв’язку, який показав: «Троїцький є найбільш реакційно налаштованим елементом щодо радянської влади. Працюючи 6 років тому на пошті, завжди був ворожим до пролетарської революції, вважав Бога і релігію ідеалом любові, який зв’язує людство. Пішов зі служби на утримання церкви, ставши найзапеклішим її активістом, аж до того, що став церковним старостою. Проводив велику агітаційну роботу серед віруючих селян за боротьбу з тими, хто йде проти релігії. Особливо сильно проявляв себе в дні масового відвідування церкви під час постів, у дні говіння і на Великдень. Вів бесіди, доводив, що Бог був і є та що без релігії людство як без повітря існувати не може. Користувався всіма засобами і можливостями, щоб протидіяти антирелігійній роботі на селі. Пам’ятаю, коли 1930 року на загальноміських зборах постало питання про закриття в місті церкви, Троїцький оббігав усі навколишні села та сповістив вірян про біду, що готується. Усі селяни мов за набатним дзвоном прийшли до міста і домоглися зняття питання з порядку денного… Під час зустрічей і розмов із ним, коли його вмовляли кинути цю мерзенну справу, відповідав рішуче: помру в ім’я Христа і буду завжди агітувати проти всіх, хто проти Бога. Елемент реакційний, шкідливий, необхідна ізоляція», — підсумував лжесвідок.
Оскільки слідством пред’явлене обвинувачення доведено не було, уповноважений у Істринському районному відділенні ОДПУ 1 вересня 1931 року припинив справу через недоведеність. Ієромонах Василій (Красноков) і староста Петро Іванович Троїцький були звільнені із-під варти.
1933 року Петро Іванович був висвячений на диякона і служив у Вознесенському храмі в місті Істрі. Наступного року його перевели до Троїцького храму села Троїцьке на Істрі.
Влітку 1937 року почалися масові арешти священнослужителів і вірян. 7 листопада 1937 року було заарештовано священника Олександра Машкова, який разом з дияконом Петром служив у Троїцькому храмі. Під час допитів він обмовив себе, а також священника Іоанна Орлова, диякона Петра Троїцького і старосту храму Михайла Строєва в тому, що вони під його керівництвом організували контрреволюційну групу для боротьби з радянською владою.
18 листопада 1937 року Істринське районне відділення НКВС заарештувало диякона Петра. Того ж дня почалися допити. Отець Петро звинувачення в участі в контрреволюційній групі відкинув.
Після допитів в Істрі отця Петра перевели до Таганської в’язниці в Москві. 27 листопада 1937 року трійка НКВС засудила його на десять років ув’язнення у виправно-трудовому таборі.
Диякон Петро Троїцький помер 28 липня 1938 року в Байкало-Амурському таборі і був похований у безвісній спільній могилі.