Священномученик Петро Пушкінський, пресвітер

Місяця вересня на 30-й день

Священномученик Петро Васильович Пушкінський народився 23 грудня 1891 року в селі Барково Московської губернії в сім’ї священика. У 1913 році він закінчив Московську духовну семінарію, а наступного року його висвятили на священика до церкви Іллі Пророка в місті Вереї.

На початку Першої світової війни в місті було влаштовано лазарет, у якому отець Петро безоплатно служив священиком.

Під час Громадянської війни отця Петра призвали в міське ополчення. Після закінчення війни він повернувся служити в Іллінську церкву. Був зведений у сан протоієрея. Батюшка виховував у парафіянах побожне ставлення до церкви і богослужіння. Він служив нічого не скорочуючи, навіть якщо було мало народу.

У 1922 році під час кампанії з вилучення церковних цінностей до Іллінського храму під’їхала підвода з комісаром і солдатами. Віряни готові були чинити фізичний опір, результатом якого могло стати кровопролиття. Однак отець Петро проявив мудрість. Він вийшов на паперть і попросив парафіян заспокоїтися і не перешкоджати представникам влади, які приїхали, оскільки вони виконують розпорядження уряду.

Отець Петро підтримував близькі стосунки з протоієреєм Олексієм Мечовим, і коли той бував у Вереї, то завжди служив в Іллінській церкві.

Не раз до отця Петра додому приходили агенти ОДПУ, щоб переконати його залишити священство. Відповідь отця Петра завжди була одна: “Я категорично проти”. Якось його викликали на допит в ОДПУ в Можайськ. Тут до нього з погрозами, аж до фізичної розправи, зажадали відступитися від Церкви. Але і це було безрезультатно.

31 липня 1937 року священика заарештували, звинуватили в контрреволюційній діяльності та помістили в можайську в’язницю. Лжесвідок у справі отця Петра, священик Віктор Озеров, звинуватив священика Петра у ворожому ставленні до радянської влади. Обвинувачення в контрреволюційній діяльності отець Петро категорично відкинув. 9 жовтня 1937 року трійка НКВС засудила отця Петра до розстрілу. Розстріляний 13 жовтня 1937 року і похований у безвісній спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.

Зарахований до лику святих новомучеників і сповідників Руських у серпні 2000 року на Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви.