Священномученик Петро Ієвлєв, пресвітер

Місяця серпня на 26-й день

Петро Іванович Ієвлєв (1875 – 1918), священик, священномученик. Народився 1875 року.

Освіту здобув у Єкатеринбурзькому міському училищі.

Одружився з Єлизаветою Євгенівною, яка до заміжжя була викладачкою в жіночій гімназії. Згодом у сім’ї Ієвлєвих народилося п’ятеро дітей.

У 1896 році був висвячений у сан диякона.

Відрізнявся здібностями до господарської діяльності, тому в жовтні 1901 року його запросили обійняти посаду економа при Єкатеринбурзькому єпархіальному жіночому училищі. Це училище вважалося найбільшим і найвпорядкованішим у Єкатеринбурзькій єпархії, його часто відвідували високі гості. Економ мав піклуватися про всі поточні матеріальні потреби навчального закладу, вирішував кадрові питання: він підбирав відповідних людей на господарські посади, стежив за виконанням ними службових обов’язків. Отець Петро добре справлявся зі своїми обов’язками, тому одночасно з роботою в училищі він став виконувати обов’язки економа при Архієрейському домі.

28 жовтня 1905 року визначений на дияконське місце при катеринбурзькому Катерининському соборі зі звільненням з посади економа при Єпархіальному жіночому училищі. При цьому він продовжував виконувати обов’язки економа Архієрейського дому, але тепер міг більше часу присвячувати богослужінню і молитві.

У вересні 1907 року його висвятили в сан священика і направили для служіння в Хрестову церкву Архієрейського дому.

У березні 1908 року переведений у Спасо-Преображенський собор Нев’янського заводу Єкатеринбурзького повіту.

У середині червня 1918 року в місті спалахнуло повстання проти більшовиків, що стало одним із найбільших на Уралі. Його організували військовослужбовці-автомобілісти – бійці 4-ї тилової автомобільної майстерні, яка до переїзду до Нев’янська перебувала в м. Лузі Петроградської губернії і ремонтувала автомобілі, головним чином для потреб Північного фронту Першої світової війни. Після укладення Брестського миру ця майстерня евакуювалася в Нев’янськ. Після тривалої підготовки автомобілісти підняли повстання. 12 червня вони заарештували Виконавчий комітет місцевої Ради, вбили двох її співробітників, створили свій військовий штаб. Виконавчим органом влади стала Селянська рада. До повстання приєдналися жителі навколишніх селищ, Нейво-Рудянського і Верх-Нейвинського заводів. Проти повсталих були кинуті регулярні частини Червоної армії, і повстання незабаром було придушене. У Нев’янську і його околицях почався терор.

Під час каральної операції більшовики розстріляли понад триста осіб. Духовенство району було звинувачене в розв’язанні антибільшовицького виступу, тому священнослужителів убивали в першу чергу. Під час цих розправ було пограбовано й сплюндровано Спасо-Преображенський собор, у якому служив о. Петро Ієвлєв.

Священик Петро Ієвлєв був розстріляний 8 вересня 1918 року у власному будинку в м. Нев’янську.

17 липня 2002 року ухвалою Священного Синоду його було зараховано до лику святих новомучеників і сповідників Російських для загальноцерковного шанування.