Священномученик Петро Черевковський | Благовіст

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 9-й день / у Неділю третю після П’ятидесятниці — Собор Вологодських святих (перехідне) / місяця жовтня на 19-й день — Собор святих Архангельської митрополії

Святий Петро, священник церкви в селі Черевково, що на Півночі, прийняв мученицьку кончину в першій половині XVII століття. Як пише у праці «Оповіді про святих подвижників Архангельської землі» черниця Євфимія (Пащенко), «праведне життя священника Петра завершилося, наче вінцем, мученицькою кончиною. У Смутний час (9 липня, точний рік невідомий) Черевково відвідали непрохані гості — зграя грабіжників-поляків. У цей час літній священник Петро звершував у Микільському храмі Божественну літургію… Розбійники витягнули його із церкви у всьому облаченні, прив’язали до кінського хвоста і пустили коня скоком». Деякі церковні джерела повідомляють, що ієрей Петро викривав поляків та переконував парафіян не підкорятися їм.

Смерть святого правильніше визначати як таку, що сталася в січні 1613 року. Розбіжність відбулася під час установлення дня пам’яті священномученика в 1650-х роках, коли точний рік його смерті забувся. День визначили символічно, приурочивши до вінчання на царство Михаїла Федоровича Романова, яке відбулося 11 липня 1613 року за старим стилем. Мала свій вплив і близькість дня пам’яті апостола Петра, ім’я котрого носив черевковський угодник.

Рік же кончини мученика визначений на основі історичних відомостей про нашестя поляків на Двінські землі. Тоді тритисячний загін під началом полковника Якуба Яцького проходив у тих землях та, цілком імовірно, побував і в Черевковому.

Монахиня Євфимія також пише: «Замученого черевковського священника поховали місцеві жителі. Могила його загубилася. А в 1656 році вона несподівано була виявлена: поруч з дерев’яною Миколаївською церквою, у якій служив ієрей Петро, справа від вівтаря, із землі виступив старовинний гроб. Жителям села стала являтися людина в облаченні, котра «наказувала сказати священникам черевковської церкви, щоб вони звершували панахиди над гробом, який вийшов із землі». Окрім того, тоді стали відбуватися і чудесні зцілення деяких селян, які приходили до гробу та звершували над ним молитви.

Церковний причт спочатку скептично ставився до повідомлень парафіян, поки 23 червня 1657 року від удару блискавки не загорілася місцева церква. Одна зі стін церкви, що горіла, обрушилася на гроб, покривши його палаючими головнями. Яке ж було здивування свідків пожежі, коли вони побачили, що невідомий гроб вцілів в нещадному вогні. Ще більше збентежило уми причту і парафіян повідомлення церковного сторожа, який повідав, що вночі 24 червня його увагу привернуло сяйво, яке виходило від гробу. Коли сторож наближався до гробу, сяйво зникало. Варто було йому відійти, як сяйво з’являлося знову.

Низка чудесних явищ і подій змусили навіть найзатятіших скептиків повірити, що гроб належить мученику Петру, який не лише смертю, а й усім своїм життям являв приклад праведника. Незабаром над гробом було споруджено каплицю, а всі випадки чудесних зцілень стали ретельно записуватися. У книзі священника Іоанна Верюжського «Історичні оповіді про життя святих, котрі подвизалися у Вологодській єпархії» йдеться про те, що з часу пожежі 1657 року і аж до 1718 року було зафіксовано сорок вісім чудесних зцілень від гробу Петра Черевковського, десять із яких наведені в книзі.

Ще до 20-х років XVII століття мученик Петро шанувався як святий, йому були написані тропар і кондак. Разом з панахидами співали й молебні. Але церковна реформа, яка розпочалася 1721 року з ініціативи Петра I і відкинула на довгі десятиліття прославлення багатьох угодників Божих, не дозволила довести справу до кінця, а також прославити отця Петра, в рамках кампанії з боротьби проти панахид і молебнів. У свою чергу, в рамках кампанії з боротьби проти забобон гроб з мощами мученика було знову віддано землі. Щонеділі над його гробницею служили панахиди, а потік людей, які прагнули вклонитися ієрею Петру, дедалі збільшувався. Щорічно в день його страдницької кончини між утренею і Літургією читали оповідь про його чудеса, поки в 1854 році рукопис не вилучило єпархіальне начальство.

На початку XIX століття ім’я ієрея Петра було внесено до повного списку Вологодських святих, яким в архієрейському домі Вологодського владики Інокентія (Борисова) було присвячено окремий храм і складено спеціальну службу з молитвою. Але оскільки ім’я святого Петра було внесено до синодика без жодного зв’язку з селом Черевково, пам’ять про цю подію через якийсь час ослабла. Ба більше, 1854 року єпархіальне начальство ополчилося на пам’ять про мученика. Із Черевкового була затребувана завірена копія рукопису про посмертні чудеса ієрея Петра. У ньому не все виявилося гаразд, деякі чудеса були знеособлені, інші занадто схожі одне на інше, і це дало змогу недоброзичливцям засумніватися в народному праві на шанування мученика.

У 1859 році сталося нове непорозуміння. Над гробом батюшки стояв пам’ятник, що повторював обриси домовини. Кілька шанувальників отця Петра помилково вирішили, що гроб знову піднявся із землі, і стали поширювати ці чутки. Люди валом повалили до церкви. За донесенням благочинного і станового пристава почалася справа в рамках духовного відомства. Спеціальною єпархіальною комісією гробниця ієрея Петра була ретельно обстежена і розкрита. Докладний опис розкриття разом з новими відомостями про ієрея Петра надіслали єпископу Вологодському і Устюзькому Христофору, який усі свої рішення у Черевковській справі погоджував зі Священним Синодом. До найвищої вказівки відправлення панахид над гробом було призупинено, над каплицею встановили нагляд парафіяльного духовенства, яке повинне було перешкоджати поширенню чуток про «новоявлений гроб».

Тільки після наполегливих прохань парафіян у 1860 році було отримано дозвіл на звершення на прохання охочих панахид за упокій душі ієрея Петра.

За радянських часів каплицю було зачинено, у ній розміщувалися різні установи, зокрема й шкільний краєзнавчий музей.

У 1989–1990 роках каплицю частково відреставрували і передали місцевій православній громаді. У червні 1991 року Черевковська каплиця була освячена отцем Інокентієм (Просвіріним), який прибув із Троїце-Сергієвої лаври до Архангельської єпархії. Відтоді там стали знову звершуватися регулярні богослужіння, а починаючи з 2000 року відновилося святкування дня пам’яті мученика ієрея Петра Черевковського, яке збирає вірян зі всієї округи.

22 липня 2007 року священномученик Петро був прославлений в Архангельській і Холмогорській єпархії як місцевошанований святий.

Того ж року до каплиці було прибудовано вівтар, і вона була перетворена на церкву. Нині це єдине місце в селі для богослужінь.