Священномученик Павло Успенський, пресвітер p1dqc1akvb1rmr1pcncju1k9ndt3
Житія святих,  Червень

Священномученик Павло Успенський, пресвітер

Місяця червня на 21-й день

Павло Дмитрович Успенський (1888-1938) народився 23 травня 1888 року в селі Чернево Московського повіту Московської губернії (нині в межах міста Красногорська) в сім’ї священика Дмитра Івановича Успенського.
У 1904 році закінчив Перервинське духовне училище, у 1911-му – Московську духовну семінарію і протягом двох років служив учителем у церковнопарафіяльній школі в селі Кам’янка Богородського повіту (нині місто Електроуглі Ногінського району Московської області).
15 грудня 1913 року був висвячений у сан диякона до Троїцької церкви в селі Сапронове Мещерінської волості Коломенського повіту (нині Ступінський район Московської області), а 20 грудня того ж року – на священика до тієї ж церкви.
У 1930 році його перевели служити до Воскресенського храму в селі Василівське Коломенського району (нині с. Васильєве).
У 1932 році він служив у храмах у селах Чашникове, Болшеве і Царицине.
У 1933 році був призначений служити в Михайло-Архангельський храм у селі Нехорошеве Серпуховського району.
У 1936 році переведений до храму Різдва Пресвятої Богородиці в селі Рудня-Никитське Оріхово-Зуєвського району. Незабаром отець Павло переїхав у село Сапронове, де колись починалося його служіння, і хоча храм був закритий, але тут його добре знали селяни, які почали запрошувати його у свої будинки для звершення треб.
19 березня 1938 року його заарештували й ув’язнили в місті Каширі. Були викликані чергові свідки, які підписали протоколи допитів зі звинуваченнями священика в контрреволюційній діяльності. Після цього був допитаний сам священик, але про що б не питав слідчий, на все отець Павло відповідав однаково: “Винним себе не визнаю”. За тиждень священика знову допитали, але й цього разу він відповів, що винним себе в пред’явлених йому звинуваченнях не визнає. 8 квітня слідчий знову викликав отця Павла на допит, цікавлячись цього разу тим, чи довго він служить у церкві, наскільки він вірний своїм переконанням і, отже, наскільки ворожий владі безбожників. У 1957 р. при розслідуванні цієї справи було доведено її грубу фальсифікацію: за опитуваннями свідків начальник Михневського райвідділу НКВС говорив: “Давай скоріше підписуй. Треба ліквідувати духовенство, то давай наговорюй більше”.
Потім настала тривала перерва в допитах: через арешти слідчих НКВС нікому стало підписувати обвинувальні висновки. Однак, незважаючи на арешти слідчих, не викликаючи священика на допит, 7 червня 1938 року трійка НКВС засудила його до розстрілу. Після винесення вироку отця Павла було переведено до Таганської в’язниці в Москві.
Розстріляний 4 липня 1938 року і похований у спільній безвісній могилі на полігоні Бутово під Москвою. 2 листопада 1957 року був реабілітований.

Знайшли помилку