Священномученик Павел Успенський пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 21-й день / у четверту суботу після Пасхи — новомучеників, у Бутові постраждалих (перехідне)

Павел Дмитрович Успенський (1888–1938) народився 23 травня 1888 року в селі Чернєво Московського повіту Московської губернії (нині в межах міста Красногорська) в сім’ї священника Димитрія Івановича Успенського. У 1904 році закінчив Перервинське духовне училище, у 1911-му закінчив Московську духовну семінарію і протягом двох років служив учителем у церковнопарафіяльній школі в селі Кам’янка Богородського повіту (нині місто Електроуглі Ногінського району Московської області).

15 грудня 1913 року Павел був висвячений в сан диякона до Троїцької церкви в селі Сапроново Мещеринської волості Коломенського повіту (нині Ступинський район Московської області), а 20 грудня того ж року був рукопокладений на священника до тієї ж церкви.

У 1930 році отця Павла перевели служити до Воскресенського храму в селі Васильєвське Коломенського району (нині село Васильєво). У 1932 році ж він служив у храмах у селах Чашниково, Болшево і Царицино. Наступного року був призначений служити до Михайло-Архангельського храму у селі Нехорошево Серпуховського району.

У 1936 році отець Павел був переведений до храму Різдва Пресвятої Богородиці в селі Рудня-Никитське Орєхово-Зуєвського району. Невдовзі він переїхав до села Сапроново, де колись починалося його служіння, і хоча храм був закритий, але тут його добре знали селяни, які стали запрошувати його до своїх будинків для звершення треб.

19 березня 1938 року отця Павла заарештували й ув’язнили в місті Каширі. Були викликані чергові свідки, які підписали протоколи допитів зі звинуваченнями священника в контрреволюційній діяльності. Після цього був допитаний сам священник, але про що б не питав слідчий, на все він відповідав однаково: «Винним себе не визнаю».

За тиждень священника знову допитали, але й цього разу він відповів, що винним себе в пред’явлених йому звинуваченнях не визнає. 8 квітня слідчий знову викликав отця Павла на допит, цікавлячись цього разу тим, чи довго він служить у церкві, наскільки він вірний своїм переконанням і, отже, наскільки ворожий владі безбожників. У 1957 році під час розслідування цієї справи було доведено її грубу фальсифікацію: як показали свідки, начальник Михневського райвідділу НКВС говорив: «Давай скоріше підписуй. Треба ліквідувати духовенство, тож давай наговорюй більше».

Потім настала тривала перерва в допитах: через арешти слідчих НКВС нікому стало підписувати обвинувальні висновки. Однак попри арешти слідчих, не викликаючи священника на допит, 7 червня 1938 року трійка НКВС засудила його до розстрілу. Після винесення вироку отця Павла було переведено до Таганської в’язниці в Москві.

Священномученик Павел Успенський був розстріляний 4 липня 1938 року і похований у спільній безвісній могилі на полігоні Бутово під Москвою. 2 листопада 1957 року був реабілітований.