Священномученик Павло Феліцин, пресвітер p1dq6ovkemc0q15vf1hdh1h4decq3
Житія святих,  Січень

Священномученик Павло Феліцин, пресвітер

Місяця січня на 4-й день

Священномученик Павло народився 1894 року в селі Карпово Дмитрівського повіту Московської губернії в сім’ї священника Іоанна Феліцина. 1910 року Павло закінчив Дмитрівське духовне училище, а 1914 року — училище імені Шелапутіна в Москві і став псаломщиком у Воскресенській церкві в селі Карпове. У 1915 році він був мобілізований до діючої армії і під час боїв у 1916 році потрапив у полон. Повернувшись на батьківщину у 1918 році, він був призначений псаломщиком до Воскресенської церкви.
15 листопада 1920 року єпископ Дмитровський Серафим (Звездинський) висвятив Павла Івановича на диякона до цієї церкви. 1923 року диякон Павло був рукопокладений на священника до Миколаївської церкви у селі Горки Дмитрівського повіту.
4 квітня 1931 року отець Павло був переведений до Москви до храму на честь Покладення Ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні, розташованому в Леонові, і оселився у Олександри Іванівни Смирнової, чоловік якої, священник Володимир Смирнов, служив у Леонові до своєї смерті в 1929 році. Будинок належав церкві, і тут жив весь її причет.
Отця Павла було заарештовано під час кривавих гонінь на Руську Православну Церкву 15 листопада 1937 року і ув’язнено в Таганську в’язницю в Москві. Через десять днів Олександра Іванівна, повернувшись з роботи, застала у себе в будинку співробітників НКВС, які очікували її. Вони пред’явили їй ордер на обшук, потім пройшли кімнатами, переглянули речі в комоді, дістали платівки та патефон і завели його. Для співробітників НКВС обшук був розвагою, і вони почали вимагати від Олександри Іванівни та її доньки, щоби пограли їм на фісгармонії. Дочка категорично відмовилася, а Олександра Іванівна, поступаючись насильству, трохи пограла. Співробітники НКВС попросили, щоб вона підписала папір, що не має до них претензій, і запропонували вирушити за ними. На запитання, навіщо і куди, один із них відповів: «Ви нам потрібні для деяких відомостей. За годину ви будете вдома».
У районному відділенні НКВС співробітник попросив Олександру Іванівну назвати свої анкетні дані, а потім сказав: «У нас є відомості, що у вас у будинку відбуваються збори контрреволюційного характеру, наслідком цих зборів стала агітація проти виборів до Верховної Ради». Почувши наклеп, Олександра Іванівна з обуренням його відкинула. Тоді слідчий, заповнивши протокол допиту, сказав: «Ви не хвилюйтесь, отже, донесли на вас. Справа розбиратиметься у слідчого, буде викликано свідків, і все з’ясується». Олександру Іванівну перевели до в’язниці у Москві і більше вже на допити не викликали. Повернулася вона додому з каторги лише за вісім років.
Священика Павла Феліцина заарештували разом з іншими священиками і мирянами, які жили в Леонові. Один із них, священник Олександр Кедров, який жив у Леонові, але служив в обновленській церкві на П’ятницькому цвинтарі, дав покази: «Я служу священником з 1919 року, раніше був тихонівської орієнтації, а зараз, з 1935 року, став поступово відходити від тихонівців, але Феліцин є переконаним тихонівцем і виявляє велику злість до радянської влади».
23 листопада 1937 року слідчий допитав отця Павла.
Після закінчення слідства, 5 грудня 1937 року трійка НКВС засудила отця Павла до десяти років ув’язнення у виправно-трудовому таборі. Священик Павло Феліцин помер ув’язнений 17 січня 1941 року і був похований у невідомій могилі.