Місяця вересня на 24-й день

Павел Березін народився 1866 року в сім’ї священика. Про дитинство та юність Павла відомостей майже немає — відомо лише, що після закінчення Варшавського університету він повернувся на батьківщину, у Тверську область, і почав викладати Закон Божий у семінарії.

У 37 років Павел був висвячений у сан священика. З того часу він повністю присвятив своє життя церковному служінню.
За свідченнями парафіян, отець Павел був видатним проповідником. Він неодноразово в проповіді з амвона із серцевим сокрушенням вказував парафіянам, здебільшого яких були жінки, на зловісне розлиття гріха нашою землею; що жінки не вважають тепер гріхом вбивство своїх дітей у лоні.

1929 року священика було заарештовано, йому було пред’явлено звинувачення в антирадянській пропаганді: з’ясувалося, що отець Павел давав читати дітям духовні книги зі своєї особистої бібліотеки. Шкільна вчителька, помітивши захоплення деяких своїх учнів, написала донос, за яким і заарештували отця Павла.

Наприкінці листопада 1929 року справу було направлено до Особливої наради при колегії ОГПУ для позасудового розгляду. Священика було засуджено до висилки в північний край на три роки — заслання йому відбулося в Архангельській області, в місті Мезень.

1931 року священик був звільнений і виїхав з Архангельська в село Котове Тверської області, де став служити в церкві. Жив він тепер один – дружина померла, а син Дмитро навчався в університеті.

У 1937 році отець Павел отримав довгоочікуваний лист від сина, який потрясло його до глибини душі.

Дмитро писав своєму батькові: «За надіслані гроші мені дякувати не слід, бо це все ж таки мій обов’язок, хоча ти належиш до іншого світу і, ймовірно, вороже ставишся до тієї справи, за яку ми, більшовики, боремося… У тебе ідеалів у сучасному житті немає, і природно, що єдину втіху ти знаходиш у релігії».

Як же важко було отцеві Павлові отримати від сина такий лист із закидами у тому, що він не має жодних ідеалів!

Настало страшне літо 1937 року. Радянська влада вирішила покінчити з християнством у Росії і закрити за рік майже всі церкви країни. За задумом Сталіна, це був найбільший похід проти Бога та Церкви. Отця Павла, як і багатьох православних, таке рішення Сталіна прирікало на мученицьку кончину. Його заарештували 27 липня 1937 року і відправили до Краснохолмської в’язниці.

У обвинувальному висновку було написано таке: «Березін, повернувшись після відбуття терміну покарання, продовжував систематично проводити антирадянську агітацію, що виражалася у відкритих виступах перед віруючими з антирадянськими проповідями, в яких поширював провокаційні чутки про занепад влади й комун». .

Цього звинувачення було достатньо, щоб 3 жовтня «трійка» НКВС засудила отця Павла до розстрілу. За кілька днів — 7 жовтня 1937 року — священика розстріляли.