Священномученик Олексій Скворцов, пресвітер p1eca852cfjsi17bsnaq1cfl106j3
Житія святих,  Червень

Священномученик Олексій Скворцов, пресвітер

Місяця червня на 21-й день

Священномученик Олексій народився 9 лютого 1875 року в селі Веліно Бронницького повіту Московської губернії в сім’ї священика Петра Скворцова. У 1895 році Олексій закінчив Московську Духовну семінарію і в 1897 році був призначений псаломщиком до церкви Усікновення глави Іоанна Предтечі в Іванівському жіночому монастирі в Москві. 5 березня 1898 року його висвятили на диякона, а 1917 року – на священика до тієї ж церкви. У 1920 році він був нагороджений камилавкою. Після того як монастир 1918 року під час гонінь на Російську Православну Церкву був закритий безбожниками, а чернечі келії перетворені на камери для політичних в’язнів, монастирський храм на честь Іоанна Предтечі було перетворено на парафіяльний; отець Олексій служив у ньому до його закриття, а потім, з кінця 1926 року, став служити в Успенській церкві в селищі Гжель Бронницького повіту.
У 1929 році було заарештовано священика, який служив у храмі Архангела Михаїла в розташованому неподалік від Гжелі селі Загорново, і церковна рада запросила отця Олексія служити до себе, відтоді він оселився разом із сім’єю в селі Загорново.
На початку 1930-х років Раменське відділення ОДПУ стало шукати привід, щоб заарештувати священика. У 1928 році в селі Загорново було організовано колгосп, головою якого призначили селянина, який добре знав односельців і місцеві умови, і колгосп доволі успішно почав займатися господарською діяльністю, але 1931 року райком партії прислав із міста іншого голову, після чого почалося руйнування і розграбування господарства: новий голова дивився на колгосп як на тимчасово дану йому кріпосну вотчину. Селяни тому стали проявляти невдоволення і виходити з колгоспу. Голова, щоб виправдати свій неуспіх, поширив чутку, що куркулі начебто задумали вбити його та інших радянських керівників; залучені до розслідування співробітники ОДПУ написали: “У селі Загорново… з боку організованої групи, до складу якої входила куркульсько-заможна частина села під керівництвом місцевого попа Олексія Петровича Скворцова, велася явна антирадянська агітація, спрямована на зрив політгоспкампаній, які радянська влада проводила на селі, як-от хлібозаготівлі, колективізація, позика тощо… З боку зазначеного угруповання готувалося вчинення терористичного акту шляхом убивства місцевого активу села”.
Було допитано свідків; один із них показав, що якось помітив, що його дружина стала надто замкнутою і зосередженою, і, дошукуючись до причини, він дізнався, що вона часто відвідує місцевого священика Олексія Скворцова. Через деякий час він почув від неї скарги на важке життя і критику справжнього стану справ на селі. Вважаючи, що його дружина через свою недалекість не здатна дійти до такого роду політичних висновків, він вирішив, що вона стала так думати завдяки впливу на неї священика, про що і дав свідчення слідчому ОДПУ.
12 грудня 1932 року отця Олексія заарештували й ув’язнили в Бутирській в’язниці в Москві. 23 грудня його допитали і, відповідаючи на запитання слідчого, сказав: “Розмовляти… я… остерігався… бо боявся, що мене звинуватять у чомусь антирадянському… Проповіді я говорив дуже рідко. Іноді скажу: “Православні, покайтеся, очистіть свої гріхи”. Пам’ятаю, якось нам надіслали на церкву великий податок; грошей у церковній скриньці у нас не було жодної копійки, внаслідок чого довелося мені звертатися до вірян: “Православні, нам прислали великий податок, платити нічим, якщо дорогий вам Божий храм, то допоможіть хто чим може”. У пред’явленому мені обвинуваченні в підготовці терористичного акту проти комуністів на селі та веденні антирадянської агітації я винним себе не визнаю”.
Незважаючи на повну відсутність доказів провини, 10 січня 1933 року священикові висунули обвинувачення, що він “протягом низки років керував контрреволюційним угрупуванням на селі, яке готувало терористичні акти проти місцевих комуністів”.
26 лютого 1933 року трійка ОДПУ засудила отця Олексія до п’яти років заслання в Казахстан. Після закінчення терміну священик повернувся служити до храму Архангела Михаїла в село Загорново, де залишалася жити його сім’я. Але цього разу зовсім недовгим виявилося його служіння. 25 березня 1938 року його заарештували і помістили в камеру попереднього ув’язнення при Раменському відділенні НКВС.
У цей час почалися арешти співробітників НКВС, зокрема було заарештовано і слідчого, який вів справу отця Олексія, і до травня 1938 року про нього нібито забули. Допити почалися після того, як було призначено інших слідчих, і тоді знову стали викликати штатних свідків.
14 травня слідчий допитав отця Олексія.
Були викликані для очних ставок ті самі свідки; але отець Олексій заявив, що деяких свідків він взагалі бачить уперше, а з іншими ніколи не розмовляв.
7 червня 1938 року трійка НКВС засудила священика до розстрілу. Священик Алексій Скворцов був розстріляний 4 липня 1938 року і похований у спільній безвісній могилі на полігоні Бутово під Москвою.

Знайшли помилку