Священномученик Олексій Будрін, пресвітер

Місяця серпня на 28-й день

Священномученик Олексій Будрін народився 6 лютого 1861 року в сім’ї протоієрея Іоанна Будріна. Освіту він здобув у Пермській Духовній семінарії. Будучи близько 20 років від народження, Олексій Іванович одружився з Капітоліною Всеволодівною, після чого прийняв висвячення в сан диякона і був призначений на перше місце свого служіння – в Благовіщенську церкву Пермської чоловічої гімназії. Одночасно з цим отець Олексій розпочав і викладацьку діяльність, виконуючи обов’язки вчителя і законовчителя в школі Пермського виправного арештантського відділення.

19 січня 1883 року отець Олексій був удостоєний висвячення в сан священника. З цього часу почалося служіння батюшки у Свято-Троїцькій церкві села Сиринського Красноуфімського повіту. У цьому селі отець Олексій також викладав Закон Божий у народному училищі. У ці роки в них із матінкою Капітоліною народилося троє дітей.

У 1886 році, у віці лише 25 років, отець Олексій став членом благочинницької ради 1-го округу міста Красноуфимська і слідом за цим, указом Духовної консисторії від 16 серпня 1887 року, його перевели для служіння до цього міста: у церкву на честь Святих Кирила і Мефодія при реальному училищі.

Одночасно зі священицьким служінням батюшка почав також викладати Закон Божий і церковнослов’янську мову в Красноуфімському реальному училищі. Навчання в ньому проводилося на гірничозаводському і сільськогосподарському відділеннях, вихованці на практиці вивчали гірничу справу, землеробство і тваринництво.

В 1889 і 1891 роках у сім’ї Будріних народилися ще двоє дітей: донька Лідія і син Олексій. Три старші доньки отця Олексія згодом стали подружжям священників.

Отець Олексій не встиг прослужити в Красноуфімську і чотирьох років, як його знову перевели, цього разу – в губернське місто Пермь, у Спасо-Преображенський кафедральний собор, де пройшли подальші 18 років його життя. Тут також продовжилася його активна викладацька та громадська діяльність.

У червні 1896 року отця Олексія було визначено на посаду ключаря Спасо-Преображенського собору; тепер він ніс відповідальність за збереження всіх соборних цінностей, до його обов’язків входило також ведення їхнього опису, зберігання ключів від усіх основних приміщень, спостереження за порядком богослужіння.

У 1896 році до численних священицьких, викладацьких та інших обов’язків отця Олексія додалися ще нові: указом Святійшого Синоду батюшка був затверджений на посаді штатного члена Пермської Духовної консисторії. На цій посаді він працював 13 років.

У період служіння отця Олексія в Пермі в нього і матінки Капітоліни народилася шоста дитина – дочка Любов.У 1909 році знову відбулася зміна в долі пастиря. У жовтні цього року він був переведений знову в Красноуфімськ – у Свято-Троїцький собор.

Суспільні потрясіння, однак, повністю змінили хід усього його життя. Влітку 1918 року в Красноуфімську, як і всюди, почався розгул беззаконь, які творила “нова влада”. У відповідь на це по всьому Красноуфимському повіту прокотилася хвиля селянських повстань.

Незабаром був заарештований і протоієрей Олексій Будрин.Як писали пізніше в одній із місцевих газет, у провину йому поставили членство в Державній Думі – “це єдине звинувачення, яке вони могли пред’явити йому”.10 вересня 1918 року під конвоєм його привели на так зване “партизанське поле”.За спогадами очевидців, отець Олексій був одягнений у білу ризу, на грудях – наперсний позолочений хрест.Стояв він прямо, безмовно, “обличчям був світлий”.Гримнули постріли. Тільки сьомий із них виявився для батюшки смертельним – він упав як підкошений.Однак для червоних цього було замало, вони поглумилися і над мертвим тілом священника. Прив’язавши його до коня, вони погнали його через залізничні колії, по Микільській вулиці, до будівлі, в якій тоді розташовувався ревком… Тіло батюшки було абсолютно спотворене.

17 вересня місто зайняли війська білих. Наступного дня отець Олексій був із честю відспіваний у Свято-Троїцькому соборі Красноуфімська і похований поблизу вівтаря цього храму. А незабаром, 24 вересня, поруч із його могилою знайшли місце останнього спочинку і два його побратими, які також зазнали смерті від рук більшовиків: отець Лев Єршов і отець Олександр Малиновський.

У жовтні 2002 року відбулося обрітення чесних мощей отця Олексія Будріна.
Після проведення експертизи в Обласному бюро судово-медичної експертизи міста Єкатеринбурга мощі отця Олексія 11 червня 2003 року було виставлено для поклоніння у Свято-Троїцькому соборі Красноуфімська, де спочивають і нині.
За молитвами вірян від них відбуваються численні чудеса. Так, в одного хлопчика, Сергія Хавкіна, після видалення апендикса утворилися рубці та спайки.Почалося ускладнення – хлопчик потрапив до реанімації.Його батько, зневірившись отримати допомогу від медичного лікування, почав змащувати рубці олією, освяченою на мощах священномучеників, прикладати стружку зі склепу отця Олексія Будріна до рани сина.Через тиждень рубці згладилися, шрами затягнулися.70-річний житель міста Саранська Сергій Іванович Морозов тривалий час страждав від астми і не міг встати з ліжка. Отримавши в дар частинки мощей священномучеників Красноуфимських, він почав прикладати їх до області серця. Свист у грудях зник.
На другий день Сергій Іванович уже почав пересуватися кімнатою.Через три тижні самостійно спустився сходами з другого поверху.

Нині у Свято-Троїцькому соборі ведеться запис усіх зцілень і чудесних випадків, які відбуваються за молитвами вірян від мощей священномучеників Олексія Будріна, Льва Єршова та Олександра Малиновського.