...
Священномученик Олександр Попов, пресвітер p1e0f4dh1c1st162tdk9fgm2qp4
Житія святих,  Липень

Священномученик Олександр Попов, пресвітер

 Місяця липня на 8-й день

Олександр Іванович Попов народився 20 жовтня 1869 року в сім’ї церковнослужителя в селі Ключики Осинського повіту Пермської губернії. У 1884 році закінчив Єкатеринбурзьке духовне училище, а в 1890 році – Пермську духовну семінарію. Цього ж року одружився і почав служіння Церкві псаломщиком Свято-Троїцької церкви села Бруснятське Єкатеринбурзького повіту, з 1892 року – дияконом, потім ієреєм церкви на честь Введення у Храм Святої Богородиці села Трав’янське Камишловського повіту. Цей храм став останнім місцем служіння ієрея Олександра.

Священик Олександр Попов був людиною діяльною. Крім виконання своїх пастирських обов’язків, він викладав Закон Божий у церковно-парафіяльній школі села Велика Грязнуха, був дійсним членом Товариства взаємної допомоги тим, хто навчає та навчав у церковно-парафіяльних школах та школах грамоти. Також він був членом Православного місіонерського товариства по Єкатеринбурзькому Комітету, яке працювало зі старообрядцями.

26 березня 1897 р. другий священик Введенського храму в селі Трав’янське Олександр Попов був переміщений на першу вакансію.

У 1904 р. ієрея Олександра затвердили на посаді голови церковно-парафіяльної опіки при Введенській церкві, а незабаром на нього поклали посаду слідчого у 2-му окрузі Камишловського повіту, де налічувалося 29 великих сіл і Кам’янський завод. У 1910 р. він створив у своїй парафії товариство тверезості, до якого входило 342 жителі села Трав’янське. У вересні 1912 р. ієрея Олександра призначили катехизатором у 2-му окрузі Камишловського благочиння на 1913 рік.

Нагороди: набедреник, скуфія, камилавка, орден св. Анни 3-ї ст.

У жовтні 1917 р. у Росії відбулася революція. Більшовики, які захопили владу, узаконили вбивства і насильство, звели терор у ранг державної політики. Грабежі, тортури, самосуди, розстріли супроводжували радянську владу з перших днів її існування. Червоний терор захопив цілі соціальні пласти нації – духовенство, дворянство, буржуазію. З особливою ненавистю знищувалося духовенство – не тільки представники вищої ієрархії, а й прості священики та чернецтво.

З весни 1918 р. набирала темп і вже охопила більшу частину Уралу Громадянська війна. У Шадринському, Камишловському та інших повітах спішно формувалися загони Червоної армії. Одним із таких загонів керував П. Подпорін (із селян, унтер-офіцер Царської армії, розжалуваний за грабіжницький напад на поміщицький маєток), що став командиром 1-го Селянського комуністичного полку “Червоні орли”, який залишив про себе на Уралі сумну пам’ять звірячими розправами над мирним населенням, особливо над духовенством.

Влітку 1918 року під час наступу Білої армії загін під командуванням П. Подпоріна відступав через територію Каменського заводу. Свою жорстоку вдачу червоний командир показав уже наступного дня після прибуття в селище. Кілька десятків мирних жителів було взято в заручники, у багатьох із заводчан викрадено худобу, усіх службовців Кам’янського заводу насильно зараховано до Червоної армії, заводська каса пограбована, вивезено лазарет, облаштований на гроші жителів селища.

На узліссі навпроти вокзалу, де у вагонах розташовувався штаб червоноармійців і жив Подпорін, відбувалися розстріли невинних людей.

8/21 липня 1918 р. у селі Трав’янське червоноармійці заарештували священика Олександра Попова і 9 селян, яких відвезли до полотна залізниці, у містечко, що називається Половинним. Тут, відпустивши одного із захоплених, червоноармійці почали мучити неповинних людей. Деякі жителі села чули крики і стогони страждальців, але ніхто не наважився прийти їм на допомогу.

15/28 липня ієрей Олександр Попов і парафіяни були поховані на площі перед храмом, у якому він прослужив понад 25 років.

17 липня 2002 р. ієрея Олександра Івановича Попова зараховано до Собору новомучеників і сповідників ХХ ст.

Знайшли помилку