Священномученик Олександр Орлов, пресвітер

Місяця вересня на 30-й день

Священномученик Олександр Леонідович Орлов народився 1875 року в селі Талицький Чамлик Усманського повіту Тамбовської губернії (нині Липецька область) у родині священика. Закінчив духовну семінарію, одружився з донькою священика, у родині згодом народилося семеро дітей. Був незабаром висвячений у сан диякона, а 1903 року – у сан священика, служив у Миколаївському храмі в селі Чамлик-Никольському.

1929 року отець Олександр був заарештований за звинуваченням у приналежності до “староцерковної синодальної орієнтації” і засуджений до невеликого терміну позбавлення волі. Через кілька тижнів після звільнення батюшку повторно заарештували, звинуватили в невиконанні державного податку, тримали в ув’язненні 2 місяці у в’язниці.

У 1930 році отець Олександр знову був заарештований. Цього разу його звинувачували в “приховуванні церковного хліба та антисоціалістичній агітації”. Протримали місяць у районному відділі міліції і звільнили. У 1929-1935 роках отець Олександр Орлов був настоятелем Миколаївської церкви.

Наступний арешт відбувся 8 серпня 1935 року. Звинувачення: “Є активним учасником церковно-монархічної організації, і що висловлював невдоволення політикою ВКПб і уряду”. Проходив отець Олександр у груповій справі з іншими вірянами Воронезької області. Під час допитів тримався мужньо, нікого не обмовив, провини за собою не визнав. Був засуджений до 5 років виправно-трудового табору.

У Карлазі (Казахстан, Карагандинська область) його, як інваліда, помістили до табірного лазарету, де з іншими священнослужителями знову заарештували 16 вересня 1937 року. Провина їх полягала в проведенні богослужінь і молебнів у символічно викладеній камінням на березі річки церкві. Обвинувачення свідчило: “Організувавшись групою, інваліди проводили контрреволюційну агітацію серед ув’язнених Тартаула”. Священик Олександр Орлов був засуджений до розстрілу і страчений 2 листопада 1937 року. Місце поховання невідоме.

Зарахований до лику святих новомучеників і сповідників Руських у серпні 2000 року на Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви.