Священномученик Олександр Любимов, пресвітер

Місяця серпня на 31-й день

Отець Олександр Любимов народився 1884 року в селі Полонськ Псковської губернії в родині священика. Закінчивши 1905 року Псковську Духовну Семінарію, він вступив працювати вчителем у парафіяльну школу. За рік його висвятили на диякона і потім на ієрея до Свято-Троїцького кафедрального собору в Пскові. У 1907 році його призначили в Іллінський храм Полонського цвинтаря Псковської губернії. Це була численна парафія, при якій діяла богадільня. Отець Олександр вів широку викладацьку діяльність, будучи законовчителем відразу в чотирьох школах. Дияконом в Іллінському храмі служив Володимир Двінський. Спільне багаторічне служіння пов’язало їх узами духовної спорідненості.

Отець Володимир Двінський походив із роду священнослужителів, батько його також служив у Полонську, сім’я Двінських мешкала в родинній садибі, що розташовувалася поруч з Іллінською церквою. Отець Володимир, окрім виконання своїх дияконських обов’язків, багато років працював на ниві духовної просвіти. Він був законовчителем у двох земських школах. І своїм дітям, яких було п’ятеро, він намагався дати освіту. Загалом в Іллінській церкві він прослужив 40 років, 30 з яких у сані диякона.
Після жовтневого перевороту отець Олександр і отець Володимир продовжували спільне служіння на своїй парафії. Коли почалися гоніння на Церкву, обидва священнослужителі залишалися вірними своєму обов’язку: проповідували, роз’яснювали суть подій, що відбуваються, і закликали парафіян відстоювати церковне майно. 10 вересня 1918 року обох священнослужителів заарештували за доносом. Після короткого допиту відділом Петроградської ЧК вони були засуджені до розстрілу. Вирок було негайно приведено у виконання, розстріл проводила група чекістів у гаю за Полонським цвинтарем.