Священномученик Олександр, єпископ Команський

Місяця серпня на 12-й день

Святитель Олександр, єпископ Команський, жив у III столітті недалеко від Неокесарії. Він вивчив Святе Письмо, знав багато наук. Прийнявши на себе подвиг юродства, святий жив у бідності, займаючись продажем вугілля на міській площі. Багато хто, бачачи його обличчя завжди чорним від вугільного пилу, ставився до нього з презирством. Коли в Комані помер єпископ, то одні пропонували обрати нового предстоятеля зі знаті, інші – вченого або красномовного, треті – багатого. Тоді святитель Григорій Неокесарійський (пам’ять 17 листопада), запрошений для висвячення обранця, вказав, що єпископ повинен мати не зовнішні тільки чесноти й відзнаки, а насамперед, чисте серце і святе життя. Ці слова викликали в декого усмішку: “Якщо не дивитися на зовнішній вигляд і шляхетність походження, то й Олександр вугільник може бути поставлений єпископом”. Святитель Григорій подумав, що не без промислу Божого було згадано цю людину, і просив викликати його. Поява святого серед присутніх викликала сміх. Шанобливо звернувшись до святителя Григорія, святий Олександр стояв, заглибившись у себе, не звертаючи уваги на глузування; святитель випробовував його, і вугільник змушений був відкрити, що він колись був філософом, вивчив Святе Письмо, але заради Бога прийняв на себе добровільну убогість і смиренність. Тоді святитель Григорій взяв вугільника до себе в будинок, де він змив бруд, і його одягли в чистий одяг. Повернувшись на Собор, святитель Григорій почав при всіх пропонувати йому запитання зі Святого Письма, на які святий Олександр відповідав як обізнаний і мудрий пастир. Побачивши це, присутні здивувалися його смиренню і одностайно обрали Олександра єпископом. Святитель Григорій висвятив його на пресвітера, а потім на єпископа. Після хіротонії новий Святитель сказав слово народу, сповнене сили і благодаті Божої; всі раділи, що Господь послав їм такого мудрого пастиря. За імператора Діоклетіана (284-305) святитель мужньо сповідав Христа, відмовившись поклонитися ідолам, після мук його кинули у вогонь, і там він преставився до Бога. За деякими джерелами, святитель Олександр постраждав за імператора Декії (249-251).