Священномученик Олександр Дагаєв, пресвітер

Місяця грудня на 28-й день

Протоієрей Олександр Дагаєв народився 1862 року в місті Бійську в сім’ї протоієрея Володимира Дагаєва. У дореволюційний час досить поширеним явищем були династії священиків. Незмінно беручи участь у богослужіннях, що здійснюються отцем, допомагаючи йому як паламаря-вівтарника, вже з юних років Олександр перейнявся церковною атмосферою. Жага духовного вдосконалення та служіння Богу привела юнака до стін Томської духовної семінарії.
Тут, вивчаючи основи Православ’я, богослов’я, церковну історію, філософію, риторику та інші дисципліни, Олександр отримував знання та навички, необхідні кожному пастирю Церкви Христової. Навчальний процес Семінарії завжди нерозривно пов’язаний із молитвою та богослужінням. Більше того, що спочатку має місіонерську спрямованість, Томська семінарія вкладала в серця своїх вихованців насіння ревного служіння: полум’яного горіння на ниві народної освіти.
Духовне життя та зростання студента Дагаєва формувалися під впливом багатьох духоносних особистостей, які на той час перебували у Томську. Насамперед це правлячий єпископ Томський і Семипалатинський Володимир (Петров). Він відзначався високодуховним життям, молитовністю, начитаністю в духовній святоотецькій літературі, він не залишив свого подвижництва і будучи архієреєм. Образ владики Володимира глибоко закарбувався у серці юного студента Дагаєва.
У ті роки багато вихованців опікувалися і користувалися духовними настановами найстарішого насельника Томського Богородиці-Олексіївського чоловічого монастиря ієромонаха Наума. Мабуть, не було жодного благочестивого томіча, який не знав би цього старця, не приходив хоч раз у своєму житті до нього за духовною порадою. Сучасники відзначали такі його духовні якості, як особливу любов до ближніх, беззлобність, смирення. Для кожного, хто приходить до нього, старець знаходив місце у своєму серці. Серед інших вихованців Семінарії до нього по духовні настанови приходив і Олександр. Студент Дагаєв випустився з Томської Духовної семінарії якраз на рік смерті цього старця, який спочив у Бозі у віці 80 років.
1884 року в газеті «Томські Єпархіальні відомості» було опубліковано розрядний список вихованців Семінарії. Серед випускників, що вчаться останнього курсу, перераховується і А. Дагаєв, причому він згаданий серед небагатьох інших, удостоєних вищого звання «Студент». Це звання давалося далеко не всім випускникам, що говорить про здібності Олександра, його добре навчання, старанність і старання в пізнанні премудрості Божої.
У 1884 році, успішно закінчивши навчання в Томській Духовній семінарії, Олександр Дагаєв одружився з дівчиною Степанідою Дробініною із родини знатного Бійського купця Олексія Дробініна. І того ж року Олександр був висвячений у священний сан.
Семінарська освіта дозволяла отцю Олександру успішно викладати Закон Божий в Усть-Каменогірських чоловічій та жіночій гімназіях. Як світло не в змозі замикатися в самому собі, але освячує всіх, так і знання, почерпнуті ним у стінах Томської духовної школи, вдосталь виливалися на всіх, хто стикався з ним.
З 1892 року протоієрей Олександр стає настоятелем Покровського собору граду Усть-Каменогорського та благочинним церков Зміїногорського повіту.
Праці отця Олександра на благо Церкви та Вітчизни були відзначені багатьма імператорськими нагородами. Але, звичайно, не земні почесті і нагороди займали розум і серце цього ревного пастиря Божого. Жертвове служіння і безкорислива душопікання шукає зовсім іншого — Христа та Його вічної правди. Про це свідчила все життя і мученицька смерть протоієрея Олександра Дагаєва.

У період, що розпочався жовтневим переворотом 1917 року, отець Олександр твердо та безкомпромісно обстоював Православну віру. На початку 1920 року до Усть-Каменогорська увійшли регулярні частини Червоної Армії. У народі почалися арешти та розправи без суду та слідства. Одним із заарештованих був протоієрей Олександр Дагаєв. Він не влаштовував Радянську владу через свою лагідність, миролюбність та заклики до покаяння. З амвона він закликав дотримуватися християнських заповідей за будь-якої влади. Проповіді благочестивого і безстрашного священика мали великий моральний і духовний вплив на народ. Його храм завжди був сповнений тими, хто приходив почути з його вуст слово правди. Не лише з міста, а й із навколишніх сіл тяглися до нього православні.
Цього не могла терпіти богоборча влада. 10 січня 1920 року до отця Олександра до будинку прийшли озброєні люди. Час був обідній, батько сидів за трапезою в оточенні своєї родини. Ті, що прийшли, зажадали від нього пройти з ними. Отець Олександр підкорився наказу. Його відвезли до Сакенькиного лігва, поблизу міста Усть-Каменогорська і порубали шашками… Пальці усіченої правиці отця Олександра були складені для священичого благословення.
Рішенням Архієрейського Собору Російської Православної Церкви від 19 серпня 2000 р. протоієрей Олександр Володимирович Дагаєв зарахований до лику святих новомучеників і сповідників Російських, які постраждали за годину лихоліття. День його пам’яті Церква звершує 10 січня, у день його мученицької кончини.