Священномученик Миколай Розанов пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 21-й день / у четверту суботу після Пасхи — новомучеників, у Бутові постраждалих (перехідне)

Священномученик Миколай народився 1867 року в селі Муромцево Дмитровського повіту Московської губернії в сім’ї священника Петра Олексійовича Розанова. Миколай вступив до Віфанської духовної семінарії, але закінчив тільки два класи. 1890 року він був висвячений на диякона до Покровського храму в селі Куликово Дмитрівського повіту, а 1905-го був рукопокладений на священника до Микільського храму в селі Черленково Волоколамського повіту.

З 1914 року він став служити в Москві в храмі Михаїла Архангела при Солодовницькій богадільні, з 1920 року служив у Митрофанівській церкві в Петровському парку, а з 1921 року служив у Вознесенській церкві в місті Звенигороді. Протягом всього часу свого служіння з 1901 року він викладав церковнослов’янську мову в Куликовській церковнопарафіяльній школі, після чого викладав Закон Божий у земських школах. У 1928 році отець Миколай був зведений у сан протоієрея і потім нагороджений митрою.

18 березня 1938 року якийсь інспектор фінансового відділу надіслав до НКВС заяву, в якій писав: «Прошу вжити відповідних заходів і не допустити явлень з боку служителя культу (прізвище мені невідоме, але із міста Звенигорода), який мав розмову про конституцію. Їхали разом із Москви в одному вагоні…»

Наступного дня інспектор був викликаний слідчим на допит. Він показав: «Я їхав із міста Москви, в одному вагоні зі мною їхали двоє старих.. Один із них виявився священником Розановим, який поширював контрреволюційний наклеп на радянську владу, говорив: “Священників заарештовують неправильно, тому що конституція говорить за повну свободу і недоторканність особистості. Конституція фальшива, вона видана для обману робітників і селян. Сталін надумав конституцію для замилювання очей, написана в конституції свобода, а на ділі насильство”».

Протоієрея Миколая, якому виповнилося тоді сімдесят два роки, заарештували 21 березня 1938 року, помістили до звенигородської в’язниці і того самого дня допитали.

— Ваше соціальне становище після революції 1917 року? — запитав його слідчий

— Служив священником до дня мого арешту, тобто до 21 березня, протягом сорока восьми років без перерви.

Невдовзі слідчого, який вів справу, заарештували, і 8 травня вже інший слідчий знову допитав священника. Однак, незважаючи на арешт слідчого за вчинені ним беззаконня, той, хто прийшов на його місце, робив те саме: він залучив до слідства штатного свідка, який підписав необхідні протоколи допитів, і потім заявив отцю Миколаю:

— Ви звинувачуєтеся у висловлюванні наклепу щодо радянської влади…

— Винним себе в цьому не визнаю. Але, справді, я висловлював невдоволення щодо радянської влади через непосильні податки, які були накладені на мене, як на священника, районним фінансовим відділом, — відповів священник.

7 червня 1938 року трійка НКВС засудила отця Миколая до розстрілу, і 10 червня в Таганській в’язниці в Москві з нього було знято фотографію для ката. Протоієрея Миколая Розанова було розстріляно 4 липня 1938 року. Він був похований в безвісній спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.