Священномученик Миколай Житов, пресвітер

Місяця вересня на 12-й день

Священномученик Миколай народився 1888 року в селі Пижово Зарайського повіту Рязанської губернії в сім’ї псаломщика Якова Житова; закінчивши духовне училище, він із 1905 року служив псаломщиком у Воскресенському храмі в рідному селі. У 1915 році Миколай Якович був висвячений у сан диякона до Георгіївського храму в місті Зарайську, в 1917 році – переведений у цвинтарну церкву в Зарайську. 1920 року диякона Миколу було висвячено на священика до Воскресенської церкви села Пижово. У 1930 році він був переведений у Миколаївську церкву в селі Апонитищі, у 1931 році – у Казанський храм у селі Слемські Бірки Луховицького району, у 1934 році знову призначений служити в Миколаївську церкву в селі Апонитищі. У 1930 році отець Миколай був нагороджений наперсним хрестом, у 1936-му – зведений у сан протоієрея. У серпні 1937 року почалися найжорстокіші гоніння на Російську Православну Церкву, і 4 вересня священик був заарештований.
У НКВС викликали свідків – голову колгоспу і якусь подружню пару, до якої, бувало, заходив отець Миколай; у відповідь на пропозицію слідчого розповісти про священика вони розповіли про нього все, що знали. Про те, що він виріс у бідному селянському середовищі та під час гонінь втратив останнє майно, але це не збентежило священика, оскільки отець Миколай до всякої праці був звичний. Насамперед він був сумлінним пастирем, але не гребував і ніякою селянською роботою, заробляючи собі часто на життя тим, що вставляв скло в будинках селян і робив їм діжки.
Поки свідки розповідали про священика, слідчий щось писав на аркуші і, коли ті закінчили, подав їм підписати протокол допиту. І настільки були великі – в одних довіра, а в інших страх перед НКВС, що вони, не просячи його зачитати і не читаючи самі, розписалися під тим, що написав слідчий про контрреволюційну й антирадянську діяльність священика. 5 вересня слідчий, допитуючи отця Миколая, сказав:
– Слідству відомо, що ви серед населення вели контрреволюційну роботу. Визнаєте ви це?
– Ні, я це заперечую, бо ніякої контрреволюційної роботи не вів.
– Слідству також відомо, що ви серед населення обмовляли радянську пресу. Визнаєте ви це?
– Ні, я це заперечую, – відповів священик.
Оскільки у слідчого було достатньо підписаних лжесвідчень, він не надто домагався зізнань від священика в його антидержавній діяльності і вже 8 вересня склав обвинувальний висновок та передав його на вирішення трійки. 22 вересня трійка НКВС засудила священика до розстрілу. Протоієрея Миколу Житова було розстріляно 25 вересня 1937 року, його поховали в безвісній спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.