Священномученик Миколай Заварін, пресвітер

Місяця серпня на 6-й день

Священик Микола Кельсієвич Заварін народився 4 травня 1878 року в селі Кичменгський містечко Нікольського повіту Вологодської губернії в сім’ї священика. У 1892 році він вступив до Нікольського духовного училища, з якого відрахувався 1895 року через хворобу.

У 1897 році, витримавши іспит на звання вчителя церковнопарафіяльних шкіл, він вступив учителем у Верхомоломську Спаську церковнопарафіяльну школу Нікольського повіту Вологодської губернії. У серпні 1900 року його було визначено виконуючим посаду псаломщика Микільської церкви села В’ятсько-Микільське того ж повіту. Одночасно псаломщик Микола Заварин перебував на посаді вчителя в низці інших шкіл. У 1913 році його висвятили в стихар, а 1916 року висвятили на диякона до тієї ж Нікольської церкви.

25 квітня 1926 року, у розпал гонінь на Церкву, його висвятили на священика і призначили служити у Володимирську церкву села Піксур.

У 1931 році засуджений Даровським нарсудом на один рік позбавлення волі за несплату недоїмки, але за клопотанням його доньки Надії 27 лютого 1932 року був виправданий президією Нижкрайсуду. Звільнившись із в’язниці, отець Миколай служив у Трифоновській церкві села Березове Юр’янського району. У листопаді 1932 року його знову заарештували за “антирадянську діяльність” і засудили до п’яти років позбавлення волі. У 1933 році був звільнений достроково, після чого повернувся в село Піксур.

У вересні 1935 року активісти Варженської сільради ухвалюють рішення про закриття Володимирської церкви села Піксур, нібито на підставі рішення більшості виборців, які мешкають на території парафії. Храм був засипаний зерном. З благословення отця Миколи парафіяни на чолі з його дочкою звернулися до Москви з клопотанням про відкриття храму. У грудні 1935 року даровському прокурору було вручено припис Всеросійського центрального виконавчого комітету очистити храм від вівса в триденний термін. З боку сільради було ще кілька спроб закрити храм під різними приводами, але щоразу вірянам вдавалося відстояти свій храм.

16 лютого 1937 року отця Миколая та його доньку Надію було заарештовано. Отця Миколу звинуватили в тому, що “будучи організатором контрреволюційної групи серед людей, які близько стоять до церкви, він проводив антирадянську агітацію, закликав жінок об’єднатися навколо церкви та вести боротьбу з радянською владою, поширював чутки про падіння радянської влади та розправу над боговідступниками, агітував про неправильну політику радянської влади, яка призводить до голоду, роз’яснював правильність боротьби троцькістів”.

Під час арешту та обшуку отець Миколай на запитання про зброю сказав: моя зброя – Євангеліє і релігія, ними я і воюю. На слідстві священик не визнав своєї провини, а на запитання слідчого про “контрреволюційну діяльність” відповів: “Оскільки я служив у церкві, я прагнув підтримувати віру серед населення, відстоювати церкву, щоб її не закривали, але з антирадянською агітацією ніколи не виступав”. Він не назвав жодних імен, нікого не звинувачував, зокрема і своїх лжесвідків із числа причту.

Священик Миколай був розстріляний 19 серпня 1937 року.