Священномученик Миколай Запольський, диякон p1dv71a0r21n5s12hg9v9pvl17413
Житія святих,  Червень

Священномученик Миколай Запольський, диякон

Місяця червня на 14-й день

Священномученик Миколай народився 1889 року в селі Сівково Можайського повіту Московської губернії в сім’ї священика Олександра Запольського, який служив у Преображенському храмі в цьому селі. У 1907 році Микола закінчив духовне училище і в 1910 році вступив псаломщиком у Знам’янський храм у селі Лисинцеве Верейського повіту Московської губернії. Тоді ж він одружився з дівицею Марією, донькою священика; згодом у них народилося шестеро дітей. У 1920 році Миколу Олександровича було висвячено на диякона до цього храму. У 1925 році його було переведено служити до Преображенської церкви в селі Великі Вяземи Звенигородського повіту Московської губернії.
У 1929 році диякона Миколая звинуватили в порубці лісу і засудили судом до двох років заслання, але вирок замінили на штраф у триста рублів. У 1930 році він був заарештований за невиконання державних деревозаготівель і засуджений до шести місяців примусових робіт.
У 1937 році почалися масові арешти і знищення священно- і церковнослужителів. У лютому 1938 року слідчі допитали чергових свідків, вони підписалися під лжесвідченнями, на підставі яких 21 березня 1938 року диякона Миколу заарештували й помістили в одну з в’язниць у Москві. Допити тривали півтора місяця, і на останньому допиті, 8 травня, слідчий заявив диякону:
– Ви звинувачуєтеся в наклепі на радянську владу, який ви висловлювали в лютому 1938 року.
– Винним себе у висловлюванні наклепу щодо радянської влади… я не визнаю, – відповів диякон Миколай.
– Ви обвинувачуєтеся в контрреволюційних висловлюваннях щодо радянської влади в грудні 1937 року.
– Винним себе в контрреволюційних висловлюваннях щодо радянської влади я не визнаю, – повторив диякон.
Того ж дня диякону Миколі було влаштовано очну ставку з лжесвідками. Один із них показав, ніби диякон говорив, що “радянська влада всіх попів заарештувала, але скоро буде кінець радянської влади; скоро з Італії прийде папа Римський, він встановить свою владу і всіх комуністів у пекло зажене”.
Диякон Миколай на це відповів:
– Я ніяких антирадянських розмов не вів, він бреше.
Лжесвідок Панова на очній ставці показала, нібито вона в лютому 1938 року була в церкві і просила у диякона дозволу взяти золу на добриво для колгоспу, на що той їй відповів: “Що владі допомагаєш? Хочете виконати вісім мільярдів пудів хліба? У 1938 році це вам не вдасться, скоро радянської влади не буде, скоро прийде папа Римський, він покаже, як селян мучити. Хоча ви і взяли попів, але скоро цар буде, і комуністів скоро вішати будемо за цих попів”.
Диякон Микола рішуче відкинув ці звинувачення і сказав:
– У лютому 1938 року з Пановою я не зустрічався в церкві і нічого їй не говорив. І в церкві Панова ніколи не була.
2 червня трійка НКВС засудила диякона до розстрілу. Диякона Миколу Запольського було розстріляно 27 червня 1938 року, його поховали в невідомій спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.
У 1939 році всі працівники Звенигородського управління НКВС були заарештовані і рішенням Військового трибуналу військ НКВС засуджені до різних термінів позбавлення волі за фальсифікацію слідчих справ. Справу диякона Миколи Запольського було долучено як речовий доказ такої фальсифікації. На підставі рішення Військового трибуналу було переглянуто постанови трійки НКВС. Однак справу диякона, “враховуючи соціальну особу засудженого”, тобто те, що він був служителем Христовим, переглянуто не було.

Знайшли помилку