Священномученик Миколай Пономарьов, диякон p1e2m04kltjb11a81dsd1a6k1ha13
Житія святих,  Липень

Священномученик Миколай Пономарьов, диякон

Місяця липня на 28-й день

Священномученик Микола Пономарьов народився 1867 року. Після закінчення народного училища він у 1885 році був визначений на посаду псаломщика і став служити в Миколаївській церкві села Осинцевського Ірбитського повіту. 18 вересня 1902 року Миколу Петровича перевели до церкви в ім’я святителя Миколи Чудотворця села Шогришського того ж повіту, де він і провів усе життя.
Згадки про село Шогришське трапляються в документах з першої половини XVII століття, причому на той час воно іменувалося Согришським селом. Найменування це походить від слова “согра” – “болото”, оскільки село було оточене торф’яними болотами. Гнильні випари, що піднімалися з них, і відсутність проточної води робили цю місцевість несприятливою для здоров’я.
Кам’яний храм в ім’я святителя Миколая з боковими вівтарями на честь Казанської ікони Божої Матері та мучеників Флора і Лавра був побудований у селі на кошти парафіян у першій третині XIX століття. До початку ХХ століття в селі Шогришському, разом з навколишніми селами, проживало близько чотирьох тисяч жителів, причому серед них не було ні розкольників, ні сектантів, що було рідкістю для уральських селищ. Жителі Шогришського займалися головним чином землеробством, а також різними промислами: рубанням дров на сусідніх залізоробних заводах, виробленням деревного вугілля, розробкою кам’яного вугілля на Єгоршинських копальнях, заготівлею торфу з боліт тощо. За штатом до Микільської церкви було покладено троє членів причту: один священик, один диякон і один псаломщик. Жили сім’ї священно- і церковнослужителів у двох будинках при церкві.
Мирно текло сільське життя псаломщика Миколи Пономарьова. У серпні 1916 року його удостоїли висвячення в сан диякона і залишили на колишньому місці – у селі Шогришському. На той час йому було вже майже п’ятдесят років. Ймовірно, це висвячення, яке відбулося після багатьох років служіння Церкві, стало для отця Миколи початком абсолютно нового етапу в житті і було пов’язане з глибокими духовними переживаннями. Але продовжитися його служінню судилося недовго: через два роки, 1918 року, він прийняв мученицьку смерть від рук більшовиків.
Радянська влада встановилася в Ірбітському повіті на початку лютого 1918 року. Від самого початку волосні та сільські ради стали проявляти вороже ставлення до священнослужителів, почалися арешти. Тривожні звістки одна за одною доходили до отця Миколи: в останніх числах лютого заарештували й помістили до в’язниці священика прилеглого села Білослудського Меньшикова, робили неодноразові спроби заарештувати священика села Антоновського Ряпосова.
Влітку 1918 року Урал опинився в районі бойових дій. В Ірбітському повіті було введено воєнний стан. Фронт наближався до села Шогришського: на початку липня розпочався наступ чехів на село Єгоршинське, що було лише за кілька кілометрів від Шогришського. Обставини ставали дедалі напруженішими, на околицях посилився червоний терор: у Єгоршинському було по-звірячому вбито отця Костянтина Словцова, у селі Коптелівському – отця Миколу Удінцева, у селі Покровському – отця Платона Гірських із двома парафіянами; священика села Сарафанне отця Флорентія Троїцького двічі заарештовували.
Страшна доля спіткала і отця Миколу Пономарьова. 28 липня/10 серпня, у день Смоленської ікони Божої Матері, його відправили на станцію Єгоршино на громадські роботи, незабаром після чого він був убитий більшовиками. Точна дата і місце смерті отця Миколи поки що не відомі, але можна припустити, що це сталося або в селі Шогришському, або на станції Єгоршине в період з 28 липня/10 серпня до приходу білогвардійських частин 8/21 вересня. У селі Шогришському білим випала сумна картина: був розорений Микільський храм – розбиті кухлі, забрали гроші і килим; була пограбована квартира священика, причому викрадену з неї срібну дароносицю один з червоноармійців використовував для зберігання тютюну.
Наприкінці 1918 – на початку 1919 року ім’я отця Миколи Пономарьова було занесено до Списку убієнних у 1918 році в Єкатеринбурзькій єпархії священно- і церковнослужителів, який було складено з метою їхнього поминання у всіх храмах і монастирях єпархії.
У 2002 році священномученик Миколай був прославлений у Соборі новомучеників і сповідників Російських від Єкатеринбурзької єпархії.

Знайшли помилку