Священномученик Миколай Померанцев, пресвітер

Місяця серпня на 3-й день

Священномученик Микола Померанцев народився 11 листопада 1881 року в селі Спаське на Сетуні Московського повіту Московської губернії в сім’ї псаломщика Петра Семеновича Померанцева. У 1897 році Микола закінчив Заіконоспаське Духовне училище, в 1904-му – Московську Духовну семінарію. До 1917 року Микола Петрович служив псаломщиком в одному з московських храмів, а цього року його висвятили на священика до Володимирської церкви в селі Осташеве Бронницького повіту, де він прослужив до 1929 року. У 1929 році отець Миколай був переведений у Троїцьку церкву в село Новлянське Волоколамського району.

У 1931 році священик приховав від опису владою частину церковного начиння, яке було в храмі, за що був засуджений до максимального терміну ув’язнення за цією статтею – до трьох місяців виправно-трудових робіт. Повернувшись з ув’язнення, він продовжував служити в храмі до настання чергового періоду гонінь на Російську Православну Церкву.

3 листопада 1937 року слідчі НКВС допитали чергових свідків, які показали, що священик вів контрреволюційну діяльність під час виборів до Верховної Ради. Один із них показав: “У момент збору колгоспників Померанцев вийшов із дому, до нього підійшов і я. “Щось ви бігаєте?” – запитав він. Я йому сказав, що у нас зараз відбуватимуться перевиборчі збори. Тоді Померанцев заявив: “Треба спершу товаришеві Сталіну нагодувати і взути колгоспників, а потім і збирати на збори, а то колгоспники помирають з голоду”. У цей же час їхав наш партприкріплений. Померанцев мене запитав: “Хто це їде?” Я відповів йому: “Це наш партприкріплений із виборів до Верховної Ради”. Померанцев сказав: “Знову їде окуляри втирати колгоспнику” – і повторив, що треба товаришеві Сталіну нагодувати спершу, взути й одягнути колгоспників. Навесні 1937 року під час обміну і вивезення насіння Померанцев говорив колгоспникам: “Возите, возите, а потім самі подохнете з голоду”. Цими словами він агітував колгоспників, щоб вони не возили державі насіння. Нам на весняну сівбу спустили план, і під час обговорення такого плану був присутній Померанцев, оскільки це було на загальних зборах. І Померанцев заявив: “Вам плани дають не під силу, можна сіяти і без їхніх планів, а плани доведуть вас до злиденної суми, і не минути вам із цими планами голодувати””.

3 листопада 1937 року отця Миколая заарештували й ув’язнили в одну з в’язниць у Волоколамському районі. 11 листопада слідчий допитав його.

Після допиту його перевезли до Таганської в’язниці в Москві.

22 листопада слідчий ще раз допитав у в’язниці отця Миколу, здебільшого цікавлячись, хто висвятив його на священика й коли, за що його раніше судили, і в останню чергу запитав, чи визнає він себе винним в антирадянській агітації, на що священик ще раз заявив, що в цьому він себе винним не визнає. Наступного дня, 23 листопада 1937 року, трійка НКВС засудила отця Миколая до десяти років ув’язнення у виправно-трудовому таборі. Священик Миколай Померанцев помер в ув’язненні 16 серпня 1938 року і був похований у безвісній могилі.