Священномученик Миколай Чернишов пресвітер та мучениця Варвара Чернишова

Місяця грудня на 20-й день

Протоієрей Микола Чернишов з 1914 року і до своєї загибелі був благочинним Воткінською та Галевською волостей на території сучасної Удмуртії. За бездоганну службу православної церкви неодноразово нагороджувався єпархіальним начальством. Він займався активною просвітницькою та громадською діяльністю: читав лекції у Громадських зборах, був почесним членом Воткинського товариства любителів музичного та драматичного мистецтва імені П.І. Чайковського. З благословення святого праведного Іоанна Кронштадтського він став засновником та головою місцевого Товариства тверезості. Під час Першої світової війни отець Миколай брав участь у роботі місцевого відділення «Всеросійського Земського союзу з постачання армії». Його багаторічна громадська та викладацька діяльність була відзначена срібною медаллю Товариства Червоного Хреста та орденом святої Анни ІІІ ступеня.

У протоієрея Миколи Чернишова було четверо дітей. Рано овдовівши, він жив з молодшою дочкою Варварою, що закінчила гімназію та Вищі жіночі курси в Казані. Варвара Миколаївна свідомо не виходила заміж, залишившись біля свого батька.

Торішнього серпня 1918 року жителі Воткінська, переважно робітники і службовці заводу, виступили проти радянської влади. Протоієрей Миколай, незважаючи на небезпеку, не залишив своєї парафії і продовжував виконувати свій пастирський обов’язок. Отець Миколай наказував вмираючим, надихав пасомих. Його дочка Варвара виконувала служіння сестри милосердя.

Після придушення повстання місто зайняли сили Червоної армії. Через деякий час у міському соборі було проведено антирелігійний диспут, на якому на захист віри виступив протоієрей Миколай. Наступного дня священнослужителя заарештували. Народ згодом згадував, що коли почали заарештовувати отця Миколу, його дочка Варвара кинулася до батька і міцно обхопила його, тож її ніхто не зміг відірвати – ні червоноармійці, ні сам священик. Так їх разом і забрали. У в’язниці вони сиділи до 2 січня 1919 року. Родичка економки Чернишових О.О. Миролюбова згадує, що з відвідин о. Миколи у в’язниці знайшла його спокійним, у молитовному настрої та «вірним Ісусу Христу». За іншими спогадами о. Микола просив принести йому одяг (ймовірно – епітрахіль) для здійснення богослужінь ув’язнення і особливо для сповіді заарештованих.

Протоієрей Микола Чернишев та його дочка Варвара було розстріляно 2 січня 1919 року. Відомо, що перед розстрілом на вимогу зняти хрест він відповів: «Ось помру – тоді й зніміть». Поховано їх було на Нагірному цвинтарі поруч із Преображенським собором. Місце їх поховання вважається народом. Є випадки чудесної допомоги молитвами до протоієрея Миколи в зціленні від недуги винопиття. Протоієрей Миколай та його дочка Варвара шануються нащадками воткінців закордоном. У храмі святого Іоанна Хрестителя в Берклі є їхній образ з незгасною лампадою».

7 березня 2018 року відбулося загальноцерковне прославлення у лику святих священика Воткинського Благовіщенського собору Миколи Чернишова та дочки його Варвари.