Священномученик Миколай Агафоніков, пресвітер

Місяця жовтня на 23-й день

Священномученик Микола Володимирович Агафоніков народився 1876 року в селі Вятської губернії в сім’ї псаломщика. До восьми років Коля настільки добре читав, співав і паламарив, допомагаючи батькові в церкві, що був предметом уваги і здивування тих, хто молився.

Микола закінчив В’ятське духовне училище, В’ятську духовну семінарію і вступив псаломщиком до Миколаївського собору міста Слобідського В’ятської губернії.

1899 року Микола Володимирович одружився з донькою священника і був висвячений на священника до храму в селі Загар’є Вятського повіту, де прослужив 17 років, ставши для селян улюбленим і шанованим пастирем. Отець Миколай був дуже начитаним, знав кілька мов (грецьку, французьку, татарську), любив музику. Він грав на скрипці, роялі, мав прекрасний голос. У нього було чотири сини та дві доньки. Усі діти теж були дуже музичні й співали в церковному хорі. Коли збиралася вся родина, то улюбленим заняттям було разом співати духовні піснеспіви.

У 1910 році отець Миколай був призначений завідувачем Загарської церковнопарафіяльної школи, а 1916 року визначений наглядачем церковнопарафіяльних шкіл Вятського повіту. У 1917 році його призначили священником при Вятському жіночому монастирі. У цей час отець Миколай вів щоденники, в яких містяться досить докладні відомості про його пастирське служіння, місіонерську діяльність, диспути з розкольниками.

У лютому 1923 року отець Миколай був заарештований за звинуваченням у контрреволюційній діяльності, яка полягала у протидії обновленцям. Після кількох місяців ув’язнення його звільнили і направили настоятелем Царьово-Костянтинівської церкви в місті В’ятка, а також возвели в сан протоієрея.

З грудня 1927 року по жовтень 1937 року протоієрей Миколай служив у селах Подільського району Московської області. У 1930 році він був призначений благочинним Подільського округу.

16 жовтня 1937 року протоієрея Миколая заарештували і помістили до в’язниці в місті Серпухові за звинуваченням у контрреволюційній агітації. Винним себе батюшка не визнав. Трійка НКВС засудила його до розстрілу. Розстріляний 5 листопада 1937 року на полігоні Бутово під Москвою, похований у безвісній спільній могилі.

Зарахований до лику святих новомучеників і сповідників Руських у серпні 2000 року на Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви.