Священномученик Микола Залеський

Місяця грудня на 26-й день

Священномученик Микола Данилович Залеський народився 1877 року в селі Федорівському (Харбай) Астраханського повіту в сім’ї псаломщика. Закінчив духовне училище. У 1904 році був висвячений на диякона, а через три роки зарахований до штату Іллінської цвинтарної церкви міста Красний Яр. 1918 року диякона Миколу висвятили на священика і направили в село Кордуан Красноярського повіту, яке незабаром опинилося в самому епіцентрі боїв між Білою армією і більшовиками. Незважаючи на можливість піти, він, на відміну від багатьох священнослужителів, залишився на своїй парафії. На початку 1920-х років батюшка овдовів і залишився з п’ятьма діточками на руках.

У 1929 році його призначили священиком у село Ватажне, де до останнього часу господарювали обновленці, але все ж церковна рада ухвалила рішення повернутися в патріаршу юрисдикцію. Простий же люд не розумів різниці між православними та обновленцями.

Нечисленна (15-20 осіб), але згуртована паства полюбила свого батюшку. Він віддавав їй увесь свій час, усі сили своєї душі. Крім того, доводилося їздити і до Красного Яру, здійснювати треби під час хвороби місцевого священика.

Настоятелем місцевого православного собору на честь Володимирської ікони Божої Матері був протоієрей Миколай Тарбєєв, твердий противник обновленства. З отцем Миколою Залеським вони були схожі за духовним складом і життєвим шляхом.

Один із місцевих обновленських священнослужителів дав свідчення в ОДПУ, з яких випливало, що отець Миколай Тарбєєв організував “контрреволюційне ядро, яке складається з чорносотенної чернечої чернечої братії, як от: священика Залеського Миколи села Ватажного, Смирнова Михайла диякона села Красний Яр, який служить із ним в одній церкві, монашку Віру Михайлівну Попову, монашку Арістову Олександру, Броженіну Тетяну та Матвєєнко Варвару, теж монашки…”

У вересні 1930 року отця Миколая Тарбеєва заарештували. Цей арешт сколихнув Красний Яр. Віряни активно почали збирати підписи, просячи про його звільнення. Ця подія органами ОДПУ була оцінена як частина змови з метою підняти повстання. Отець Миколай Заліський виявився головним підозрюваним.

У листопаді 1930 року було здійснено арешти отця Миколи Заліського, отця Михайла Смирнова, ктитора Абрама Попова і колишніх послушниць: Віри Попової, Олександри Арістової, Броженіної Тетяни та Матвєєнко Варвари. Насамперед слідчі спробували натиснути на отця Миколу Залеського. Однак священик не визнав за собою жодної провини і нікого не обмовив. Усе обвинувачення було побудовано на свідченнях лжесвідків. Отця Миколу Залеського, отця Миколу Тарбєєва, диякона Михайла Смирнова, а також ще чотирьох обвинувачених засудили до розстрілу.

У в’язниці отець Миколай тримався твердо. Охоронці намагалися зняти з нього священицький хрест, але він не дав, сказавши: “Не вами повішений хрест, не вами і знятий буде”.

У ніч під Різдво отець Миколай вирішив відслужити святкову різдвяну утреню. Його підтримали й інші священнослужителі. А вранці отця Миколу Залеського та інших колишніх тут священнослужителів зажадали з речами. До камери вони не повернулися.

Розстріл відбувся 8 січня 1931 року “поза межею міста, в місці, що гарантує повну секретність”.

Священномученик Миколай Заліський зарахований до лику новомучеників і сповідників Російських 20-21 квітня 2005 року ухвалою Священного Синоду Руської Православної Церкви.