Священномученик Микола Цвєтков, протодиякон

Місяця вересня на 15-й день

Священномученик Микола Іванович Цвєтков народився 8 березня 1879 року в селі Нікольському Московської губернії в сім’ї диякона. Він ріс хлопчиком благочестивим, і з дитинства його мрією стало служіння Церкві. З ранніх років Миколай вів щоденник, у який записував не тільки зовнішні події, а й різні помисли, а також робив нотатки про церковне богослужіння. Закінчивши духовне училище і духовну семінарію, він, володіючи прекрасними співочими даними, став півчим у Волоколамському соборі. Незабаром одружився і був висвячений на диякона, згодом за ревне і бездоганне служіння зведений у сан протодиякона.

1908 року батько отця Миколая помер у нетверезому стані, що до глибини душі вразило його. З цього моменту він абсолютно змінив спосіб життя: оселився в окремій келії на дзвіниці і повів життя пісне і суто молитовне, іноді проводячи в молитві всю ніч, допомагав усім незаможним і стражденним.

Незабаром Миколай став поводитися подібно до юродивого. На багато запитань, які йому ставили, відповідав загадками і приказками. За подвижницьке життя, глибоке смирення, численні справи милосердя Господь наділив його дарами прозорливості та чудотворення, і люди стали приходити до отця Миколая, просячи його молитовної підтримки і допомоги.

У 1918 році влада заарештувала отця Миколая і змусила чистити вбиральні в місті. Їм хотілося зганьбити того, кого народ вважав святим, але праведник зі смиренням переносив усі знущання. 1923 року отець Миколай був засуджений до 10 років тюремного ув’язнення і до трьох років заслання за релігійні переконання. У 1929 році його звільнили за амністією. Жив отець Миколай у різних знайомих і приймав людей, які просили порад і молитов.

Восени 1931 року його знову заарештували і засудили до трьох років ув’язнення у виправно-трудовий табір. Майже всі три роки ув’язнення отець Миколай залишався без табірного пайка, нерідко в нього забирали і мізерний табірний обід, залишаючи його ні з чим. Але отець Миколай усе це смиренно переносив і говорив: “Я можу терпіти, а вони ні”.

Влітку 1934 року протодиякон Миколай був звільнений з Маріїнського виправно-трудового табору, знову заарештований за “антирадянську діяльність” у серпні 1937 року. Розстріляний 27 вересня 1937 року на полігоні Бутово під Москвою. Похований у безвісній спільній могилі.

Зарахований до лику святих новомучеників і сповідників Руських 27 грудня 2000 року визначенням Священного Синоду Руської Православної Церкви.