Священномученик Михайло Скобелєв, пресвітер

Місяця вересня на 18-й день

Священномученик Михаїл народився 14 листопада 1887 року в селі Бікалиха Тверської губернії в сім’ї благочестивих селян Степана і Євдокії Скобелєвих. Серце віруючої людини відкрите світлу освіти, і батьки Михайла, намагаючись дати йому гарну освіту, віддали його в учительську школу в Новгороді. Після її закінчення він вирішив обрати шлях служіння святій Православній Церкві. У 1910 році Михаїла Степановича висвятили в сан диякона до храму в селі Рамешки, з яким виявилося пов’язане згодом усе його життя і сповідницький подвиг.
На початку 1918 року позначилося з визначеністю, що настала епоха гонінь, кінця яким не було видно, епоха небувала для Російської Православної Церкви. І ось, коли багато хто і багато хто вже прийняв мученицьку кончину і земля рясно обагрилася кров’ю священномучеників і мучеників, диякон Михаїл 1925 року прийняв рукоположення в сан священика до храму, де п’ятнадцять років прослужив дияконом.
На самому початку чергового етапу гонінь, 1929 року, о. Михаїла заарештували. Михаїла заарештували, звинуватили в несплаті податків і засудили до двох років ув’язнення у виправно-трудовий табір та до п’яти років заслання. Жорстокі умови табору і заслання не зломили волю священика, і 1935 року він повернувся служити у свій храм у село Рамешки.
І відразу ж почалися переслідування. Влада, не маючи проти священика звинувачень політичних, зажадала від нього сплати непосильного податку, щоб потім за невиконання його заарештувати. У 1936 році вони йому дали завдання – заготовити корм для худоби, і норму дали свідомо таку, щоб священик не впорався з нею, але потім замінили завдання виплатою грошей на позику. Отець Михаїл не мав сил сплатити і цих грошей, він звернувся на службі до парафіян із проханням допомогти йому: “Пройшла одна буря, Бог заступився за нас, і влада зняла завдання з кору, але після тихої погоди знову настає буря, з якою, я думаю, ми якось упораємося і зберемо гроші на позику”.
Протистоячи нестримній пропаганді безбожництва, о. Михаїл у проповіді на Різдво Христове на початку 1937 року закликав парафіян не вірити богохульникам, які кажуть, що немає Бога, а тим часом самі літочислення ведуть від Різдва Христового. Ці слова згодом були виставлені як доказ важкого злочину священика проти влади.
У 1937 році влада стала активніше шукати привід для закриття храму. Одним із таких приводів, яким користувалися майже всі керівники сільрад і райвиконкомів, – було закриття храмів під приводом аварійного стану будівлі та необхідності ремонту. Коли в червні 1937 року така пропозиція виникла і щодо рамешківської церкви, парафіяни вирушили до райвиконкому відстоювати храм. Влада поступилася, але 17 липня заарештували о. Михайла. Михайла, і тоді під приводом відсутності священика храм було закрито.
Одразу ж після арешту його перепровадили у Тверську в’язницю і тут жорстоко допитали.
27 вересня Трійка НКВС засудила о. Михайла до розстрілу. Священик Михайло Скобелєв був розстріляний 1 жовтня 1937 року.
Зарахований до лику святих Новомучеників і Сповідників Російських на Ювілейному Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви в серпні 2000 року для загальноцерковного шанування.