Священномученик Михайло Плишевський, пресвітер

Місяця серпня на 7-й день

Священномученик Михайло Петрович Плишевський народився 1 листопада 1862 року в селі Вороничі Ігуменського повіту Мінської губернії в сім’ї потомствених священнослужителів. Здобувши початкову освіту в Мінському духовному училищі, вступив до Мінської духовної семінарії. Після її закінчення, 1890 року, був висвячений у сан ієрея.

У 1893 році був призначений настоятелем Покровської церкви в селі Погоріле Ігуменського повіту Мінської губернії (тепер Осиповицький район Могильовської області). Прослуживши тут 19 років, віддав чимало сил на спасіння душ своєї пастви. Його яскраві проповіді та духовно піднесене життя викликали загальну любов і повагу всіх, хто знав його.

У 1912 році його перевели в село Шацьк Ігуменського повіту Мінської губернії (нині Пуховицький район Мінської області) і призначили настоятелем церкви Святого пророка Іллі. І тут отець Михайло заслужив повагу – 25 червня 1914 року духовенство церков другого округу Ігуменського повіту обрало його на трирічний термін депутатом на єпархіальний з’їзд.

Після приходу до влади більшовиків неодноразово заарештовувався за неправдивими звинуваченнями. У 1929-1930 роках перебував в ув’язненні півтора року, в 1932 році був під слідством три місяці, в 1933-му заарештовувався терміном на три тижні. Незважаючи на похилий вік і тілесні немочі, отець Михаїл залишався вірним своєму покликанню і на угоди з совістю не йшов. Незабаром храм Святого пророка Іллі було закрито, і отцю Михайлу довелося займатися требами. Збирав підписи серед вірян про відкриття церкви. Під час Всесоюзного перепису населення 1937 року закликав мешканців Шацька не боятися радянської влади і записуватися віруючими.

Востаннє отець Михаїл був заарештований 17 липня 1937 року за звинуваченнями в антирадянській і контрреволюційній діяльності. Під слідством перебував у Червенській в’язниці НКВС. Стійко переносячи тортури, не тільки не зрікся сану, а й сміливо викривав безбожників. 12 серпня 1937 року, разом з Іоанном Воронцем і старостою Іллінської церкви Олександром Шпаківським, трійкою НКВС був засуджений до вищої міри покарання – розстрілу. Розстріляний 19 серпня 1937 року.

21 березня 1989 року був реабілітований прокуратурою Білоруської РСР. 28 жовтня 1999 року протоієрея Михаїла Плишевського канонізував Святий Синод Білоруської Православної Церкви як місцевошанованого святого БПЦ.

Зарахований до лику святих новомучеників і сповідників Російських у серпні 2000 року на Архієрейському Соборі Російської Православної Церкви.