...
Священномученик Михайло Марков, Горетовський, пресвітер p1akqh0anc1bam1sv81363soqs13
Житія святих,  Червень

Священномученик Михайло Марков, Горетовський, пресвітер

Місяця червня на 3-й день

Священномученик Михайло народився 4 листопада 1881 року в селі Горетове Можайського повіту Московської губернії в сім’ї священника Михайла Маркова. У 1899 році Михаїл закінчив Звенигородське духовне училище, 1905-го – Віфанську Духовну семінарію. Протягом двох років, з 1905-го до 1907 року, він був учителем церковно-парафіяльної школи в Гуслицькому окрузі Богородського повіту; з вересня 1907-го до січня 1909-го – викладав Закон Божий у Московській Даниловській церковно-парафіяльній школі при Товаристві тверезості. 15 грудня 1908 року митрополит Московський Володимир (Богоявленський) висвятив його на священника до Троїцької церкви села Горітове на місце покійного батька. У 1909 році отець Михаїл був призначений завідувачем Авдотьїнської і Горетовської церковно-парафіяльних шкіл, з 1912-го до 1914 року він викладав Закон Божий у Хотилівській і Троїцькій земських школах, був членом благочинницької ради 3-го округу Можайського повіту. У 1913 році прослухав місіонерські курси в місті Можайську.
Парафіяни Троїцької церкви добре знали його батька-священика, знали з дитинства і його самого, і з молодим священником у них незабаром склалися добрі стосунки, і вони готові були відгукнутися на будь-яке його прохання.
А прохання під час дедалі жорстокіших гонінь із приходом до влади безбожників ставали дедалі серйознішими. У 1929 році місцева влада спробувала закрити храм. Вона зажадала від священника сплати страховки за будівлю храму, припускаючи, що той не зуміє зібрати потрібних коштів. Але отець Михайло звернувся до парафіян із проханням про допомогу, і необхідну суму виплатили. Тоді священника заарештували і звинуватили в тому, що він займається примусовим збором “на користь церковних і релігійних груп”. Законодавство передбачало за такі злочини виправні роботи до шести місяців або штраф до трьохсот рублів, але отця Михаїла було засуджено до восьми років заслання. Вирок, однак, як такий, що формально не відповідає закону, незабаром було скасовано, і покарання обмежено виплатою трьохсот рублів штрафу.
У лютому 1933 року сільрада видала постанову про закриття Троїцької церкви. Священник не погодився з нею і послав членів церковної ради з клопотанням про скасування неправого рішення до Москви. Отцю Михайлу і цього разу вдалося відстояти храм від закриття. Тоді 11 березня 1933 року влада заарештувала пастиря й ув’язнила в місті Можайську.
Свідками обвинувачення проти нього виступили ініціатори закриття храму – секретар сільради та голова колгоспу. Секретар показав, що священник “до всіх проведених на селі заходів радянської влади налаштований явно вороже; використовуючи як знаряддя боротьби церкву… у період церковної служби серед відвідувачів церкви говорив: “Православні громадяни, комуністи нам не дають спокійно жити, вони абсолютно нас душать своїми податками і зборами, життя зовсім не стало…””.
Викликаний на допит, отець Михайло показав: “На радянську владу я дивлюся як релігійник і вважаю, що радянська влада, так само як і решта влади, від Бога… Крім церковних служб, у нашій церкві часто збиралися наради членів церковної ради, на яких на їхнє прохання був присутній і я, але з правом дорадчого голосу. На нарадах церковників ставилося питання про колгоспне будівництво і взагалі про владу, я не пам’ятаю, але в період моєї присутності цього не було. У пред’явленому мені обвинуваченні винним себе не визнаю”.
22 квітня 1933 року трійка при ПП ОДПУ засудила отця Михайла до трьох років ув’язнення у виправно-трудовому таборі, і його відправили до Карагандинського табору в Казахстан. Через рік, 29 квітня 1934 року, трійка ОДПУ замінила йому ув’язнення в таборі засланням до Казахстану на термін, що залишився.
Повернувшись із заслання 1936 року, він оселився в рідному селі; 25 квітня 1937 року його призначили служити до Преображенського храму в селі Горячкіно Можайського району, де отець Михайло проявив себе як ревний пастир. Побачивши, що храм давно не ремонтувався, він, попри гоніння, зібрав кошти і відремонтував його. Церковна рада завжди йшла назустріч проханням священника і в липні 1937 року дозволила йому накосити трави. Влада спробувала притягнути священника за це до відповідальності, але, завдяки заступництву селян, це їм тоді зробити не вдалося.
Отця Михаїла заарештували 29 листопада 1937 року і ув’язнили в можайській в’язниці. Після його арешту на допити стали викликатися свідки.

Голова колгоспу показав: “До Маркова в селі Горячкине служив священник… який абсолютно не мав ніякого впливу серед колгоспників, якого віряни вигнали. Але коли став служити в церкві священник Марков, то стало для кожного помітно, що Марков завойовує авторитет серед вірян… З моменту служби Маркова почастішали випадки невиходу на колгоспну роботу окремих колгоспників у дні служби в церкві. Із розмов колгоспників можна чути, що Марков добрий священник, який міцно стоїть за релігію і дає їм напуття, щоб не забували Бога. 20 липня Марков, не запитавши дозволу в правління колгоспу, самовільно скосив 0,75 га сіножаті, на що складено був акт, як на самовільне сінокосіння. Але коли Маркову запропонували це сіно здати в колгосп, то Марков заявив: “Ви мені запишіть за роботу, бо не з моєї вини був скошений сінокос, мені його відвела церковна рада… Я для радянської влади не батрак і тому прошу мені за працю заплатити”. Захищати Маркова до мене прийшла громадянка з села Грязі Богданова, яка мені прямо заявила: “Ви яке маєте право ображати нашого священника? Ми вас під суд віддамо за такі неподобства. Священник цей не ваш, і він вам не заважає, а нам він потрібен, тому дайте йому свободу дій у його службі та не гнобте його…””.
4 грудня слідчий допитав отця Михайла.
7 грудня 1937 року трійка НКВС засудила священника до десяти років ув’язнення у виправно-трудовому таборі, і його відправили в Маріїнський табір у Кемеровській області.
Священник Михайло Марков помер за пів року, 16 червня 1938 року, в Маріїнському таборі і був похований у безвісній могилі на табірному кладовищі.

Знайшли помилку