Священномученик Михайло Богородський, пресвітер

Місяця вересня на 4-й день

Священномученик Михайло народився 19 вересня 1878 року в селі Молокове Тверської губернії. Його батько, Микола Богородський, був писарем у маєтку поміщика. Після закінчення Тверської Духовної семінарії Михайло Миколайович був висвячений у сан священика і служив у храмах Тверської єпархії. За бездоганне виконання пастирських обов’язків у квітні 1922 року о. Михайло був нагороджений Святішим Патріархом. Михаїл був нагороджений Святішим Патріархом Тихоном наперсним хрестом і саном протоієрея.
Безбожна держава нещадно боролася з Церквою, звинувачуючи одних священнослужителів і православних мирян у політичних злочинах проти держави, інших – у несплаті непомірно високих податків. Будь-який представник влади від будь-якого священика міг вимагати заплатити величезну суму. І оскільки найчастіше цих грошей узяти було нізвідки, то священика заарештовували, розраховуючи при цьому закрити і храм.
Ревна діяльність о. Михайла незабаром була помічена владою, і в січні 1930 року його заарештували та звинуватили в тому, що “у грудні 1929 року ухилився від виконання вторинних завдань із хлібозаготівель, встановлених для нього комісією сприяння з хлібозаготівель”. Суд засудив священика до одного року позбавлення волі та штрафу в розмірі чотирьох тисяч рублів. Але оскільки таких коштів у нього не було, не в силах він був виплатити і меншу суму податку, то суд постановив описати його майно. Причому, бажаючи забрати у парафіян сумлінного і шанованого ними пастиря, суд постановив: “Зважаючи на його соціальну небезпеку для даної місцевості, застосувати до нього заслання з меж Московської області строком на п’ять років з обов’язковим поселенням у віддалених місцевостях, встановлених НКЮ і НКВС”.
Через рік о. Михаїл був звільнений і повернувся у Тверську єпархію. З благословення архієпископа Тверського священномученика Фаддея його направили служити до Скорбященського храму села Сілець Максатихинського району з призначенням бути благочинним 11-го благочинницького округу. За ревне пастирське служіння протоієрей Михаїл у квітні 1932 року був нагороджений палицею.
Як багато священиків, які побували в ув’язненні, о. Михайло тримався обережно. Михайло тримався обережно, утримуючись говорити на політичні теми. Але коли почалося нове гоніння на Православну Церкву, жодна розсудливість не могла захистити від арешту. Співробітники НКВС викликали заляканих лжесвідків, і хоча ті не могли сказати про о. Михайла нічого ганьбить, але все, що вони говорили, оформлювалося як цінні свідчення. “В останніх числах липня 1937 року біля церковної огорожі під час зустрічі з отцем Михайлом на моє запитання, як живеться, отець Михайло Богородський відповів: “Живу нічого. Вірян збільшується, тяга до церкви все більше і більше””. Ці відомості дозволили слідчому написати згодом, що контрреволюційна діяльність священика підтверджується показаннями свідків та іншими даними. Як свідка викликали одного з мешканців будинку, де оселився о. Михайло. Михаїла, який показав, що той говорив: “До революції була до священиків повага, нова конституція дає можливість церковного служіння, дає права священикові як і решті членів суспільства, і він, о. Михаїл, ніколи не залишить священицьке служіння”.
8 серпня 1937 року влада заарештувала о. Михайла. Під час обшуку забрали церковні документи, звернувши особливу увагу на те, що йому благословляється бути духівником благочиння для духівництва та членів їхніх родин. Тому перше запитання одразу ж після арешту священика було – яку організаційну роботу доручає о. Михаїлу архієпископ Фанас. Михайлу архієпископ Тадей.
– У 1933-36-му роках я вів облік і сповідь духовенства та їхніх родин у своєму благочинні, – відповів священик.
– Слідству відомо, що ви після повернення із заслання вели контрреволюційну й антирадянську агітацію.
– Контрреволюційної та антирадянської роботи я ніде і ніколи не вів. Я іноді говорив, що раніше була повага до нас, священиків, а зараз сміються і зневажають.
– Слідству відомо, що ви критикували зведення про події в Іспанії, опубліковані в “Правде”, доводячи, що вони неправильні, тому що висвітлюються тільки втрати заколотників.
– З цього питання я нічого не можу сказати, але перебіг подій в Іспанії мені відомий, оскільки я регулярно читаю газету “Правда”.
На цьому допит було закінчено. 13 вересня Трійка НКВС засудила о. Михайла до розстрілу. Протоієрея Михаїла Богородського розстріляли через кілька днів, 17 вересня 1937 року.
Зарахований до лику святих Новомучеників і Сповідників Російських на Ювілейному Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви в серпні 2000 року для загальноцерковного шанування.