Священномученик Михаїл Макаров пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 16-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / місяця січня на 29-й день — Собор Єкатеринбурзьких святих

Священномученик Михаїл народився 1881 року в сім’ї селянина Пензенської губернії Петра Макарова. У 1907 році Михаїл закінчив Поїменську другокласну з розширеною програмою церковно-парафіяльну школу і був призначений до села Поїм помічником синодального місіонера протоієрея Ксенофонта Крючкова.

Село Поїм здавна вирізнялося численністю розкольників, які живуть у ньому, до того ж найрізноманітніших течій і згод. Нерідкі були випадки, коли діти із розкольницьких родин, котрих відправляли навчатися грамоти до церковно-парафіяльної школи, виявлялися уважними слухачами уроків Закону Божого, які проводив місцевий священник, і приєднувалися до православ’я. Це іноді викликало таке обурення родичів того, хто приєднався, що священникові доводилося надавати притулок своєму новому духовному чаду у власному домі. Не дивно тому, що Михаїл став помічником місіонера, а з 1908 року став виконувати і обов’язки псаломщика в Успенській єдиновірній церкві села Поїм.

5 травня 1909 року отець Ксенофонт помер, і Михаїл був призначений помічником єпархіального протирозкольницького місіонера та псаломщиком Флорівської церкви в місті Курську.

У 1911 році Михаїл склав іспит на звання вчителя церковно-парафіяльної школи. 28 липня 1912 року він був висвячений на священника до Параскевинської церкви Кенорецького кладовища Каргопольського повіту Олонецької губернії і призначений третім єпархіальним місіонером та викладачем Закону Божого в земських училищах. Отець Михаїл був одружений, але незабаром після одруження овдовів. 1 липня 1913 року його призначили третім місіонером Каргопольського округу.

21 січня 1914 року священника перевели до Вознесенської церкви в Тюмені і призначили протирозкольницьким місіонером Тюменського і Ялуторовського повітів.

Після призначення до Тобольська правлячим архієреєм архієпископа Варнави (Накропіна) він став залучати отця Михаїла до поїздок Тобольською єпархією як місіонера-проповідника, а також для виголошення проповідей під час архієрейських богослужінь і під час загальноєпархіальних урочистостей, таких як прославлення святителя Іоанна, митрополита Тобольського. Зайнятий надміру в перші місяці 1917 року, отець Михаїл не зміг подати звіт про свою місіонерську діяльність до Тобольського Дмитрівського єпархіального братства, про що згодом було повідомлено тодішнього правлячого архієрея єпископа Гермогена. Владика звільнив священника від обов’язків парафіяльного пастиря і перевів його служити до Знам’янського собору в Тюмені, з залишенням за ним обов’язків єпархіального місіонера, з якими він справлявся дуже успішно.

1 жовтня 1917 року отець Михаїл став слухачем богословських класів Тобольської духовної семінарії. Згодом він увійшов до складу єпархіальної комісії, яка вела переговори з більшовиками про звільнення єпископа Гермогена, і здобув вінець мученицький, поклавши за друзів душу свою. Принісши викуп, котрий вимагали більшовики за звільнення владики Гермогена, члени делегації були заарештовані і згодом прийняли мученицьку кончину.