Священномученик Матвій Александров, пресвітер

Місяця грудня на 2-й день

Матфей Іванович Олександров народився 17 листопада 1872 року в селі Велика Білозерка Мелітопольського повіту. Батько його, Іоанн Матвійович Александров, закінчив курс у Білгородській Духовній семінарії та почав своє служіння на посаді паламаря (тоді пономарів іменували дячками) Преображенської церкви цього села у 1866 році. У 1875 році Іоанна призначають паламарем Свято-Покровської церкви того ж села, де він був у 1879 р. висвячений у диякона, а в 1907 році – у священика. Матвій пішов стопами батька: закінчив повний курс у Таврійській Духовній семінарії 10 червня 1894 року, вчительчив у церковно-парафіяльних школах сіл Ушкалка та Велика Білозерка. У березні 1901 р. його призначають псаломщиком до Вознесенської церкви с. Ново-Миколаївка, а 12 жовтня 1902 р. Архієпископом Таврійським Миколою висвячують на священика Космо-Даміанівської церкви с. Тимошівка. У цьому селі він був завідувачем та законоучителем Іоанно-Богословської церковно-парафіяльної школи та двох шкіл грамоти; був катихізатором і духовним слідчим Михайлівського благочинницького округу. У 1903 році в родині священика Матвія та його дружини Марії Григорівни народилася перша дитина – син Борис, другий син, Євген, народився у 1905 році, а у 1908 – дочка Антоніна.
Після 1917 року о. Матвій жив і священствував у церкві в ім’я Святителя Миколая у селі Верхній Рогачик. Був благочестивим, сповненим християнських чеснот та прекрасним проповідником. Суворий, тверезний, уважний до себе, отець Матвій був незмінно милостивий до оточуючих його людей. Для кожного в нього знаходилося кохання, пастирське повчання. До одного священик був абсолютно нетерпимий – до революційних настроїв, які проповідують загальну руйнацію та войовничий атеїзм. Бачачи всі недоліки країни, не міг бачити і розуміти майбутні жахи нових змін. Але все, що він міг зробити – це сподіватися на милосердя Боже і намагатися щосили зміцнювати віру в серцях своїх парафіян. І багато хто відійшов від віри, повертався в лоно Матері-Церкви.
Після відходу Добровольчої армії отця Матфея було заарештовано як заручника і провело в Запорізькій ЧК в очікуванні розстрілу з 10 грудня 1920 по 29 серпня 1921 року. І тільки після Успіння було відпущено. Як і раніше, отець Матвій продовжував шалено служити, невпинно проповідував, викриваючи всяку неправду і безбожність, чим викликав тривогу і все зростаюче роздратування у представників влади, що перемогла. На свято Введення У Храм Пресвятої Богородиці проголосив проповідь, в якій закликав парафіян врятувати храм Святителя Миколая від закриття та наруги. Коли місцева влада вирішила відібрати будинок, що належав громаді, священик став, як міг, чинити опір цьому беззаконню, справедливо помічаючи, що долю будинку мають вирішувати парафіяльні збори.
12 грудня 1921 року священика було заарештовано. Йому ставилося у провину «злісна та свідома контрреволюція та антирадянська агітація». Через три дні відбувся суд, швидкий та немилостивий (судом у той смутний час іменувалося засідання так званої Надзвичайної трійки). Батько Матвій Олександров на суді, як і на допиті, і тримався мужньо. Всі звинувачення він спростував, але це вже не цікавило гонителів віри. Священика було поспішно розстріляно відразу після суду. У постанові губернської чрезв.трійки від 15 грудня 1921 року говорилося: «Піп Олександров підданий вищій мірі покарання – розстрілу як злісний, свідомий і непримиренний ворог робітничо-селянської влади». Постановою Священного Синоду УПЦ від 29 серпня 2001 р. о. Матвій зарахований до лику місцевошановних святих новомучеників Запорізької єпархії. Постановою Ювілейного Архієрейського Собору 2000 року про соборне прославлення новомучеників та сповідників Руських ХХ століття ім’я ієрей Матвія Александрова внесено до Собору новомучеників та сповідників Російських для загальноцерковного шанування.

Тропарі, кондаки, молитви та величання