Священномученик Макарій (Гнєвушев), єпископ Вяземський

Місяця серпня на 22-й день

Священномученик Макарій (Гнєвушев), єпископ В’яземський народився 1858 року. Мав вищу богословську освіту, служив священиком. Він став відомим як духовний і національний діяч під час перебування Київським єпархіальним місіонером. Тож після того, як він овдовів, йому запропонували хіротонію на єпископа В’яземського, яка й відбулася в січні 1917 року. Прибувши до Вязьми, Владика оселився в стародавньому Свято-Духівському монастирі. Однак уже з травня того ж року святитель на вимогу революційних елементів був відправлений на спочинок, як такий, що “не відповідає духу часу”.

Влітку 1918 року в монастир з’явився більшовицький загін і заарештував святителя. Коли до нього в камеру наступного дня прийшов його келейник, то він бачив на обличчі й тілі Владики сліди побоїв і знущань, сам він був обстрижений, без бороди, в солдатському вбранні.

4 (17 н. ст.) вересня 1918 року святителя в складі групи з 14-ти осіб вивезли в пустельне місце під Смоленськом і вишикували спиною до свіжовиритої могили. Вбивали по черзі, підходячи впритул і приставляючи гвинтівку до чола. Владика був останній, він молився з вервицями в руках і благословив кожного: “З миром відійди”. Коли дійшла його черга, у червоноармійця здригнулася рука. Побачивши страх в очах ката, Владика сказав: “Сину мій, нехай не бентежиться серце твоє і виконуй волю того, хто послав тебе”. Незабаром цей червоноармієць, простий селянин, опинився в лікарні для душевнохворих. Щоночі він бачив уві сні вбитого святителя, який благословляв його. “Я так розумію, що вбили ми святу людину. Інакше як він міг дізнатися, що в мене захолонуло серце? Але ж він дізнався і благословив із жалю і тепер із жалю приходить до мене, благословляє, ніби кажучи, що не сердиться. Але я-то знаю, що моєму гріху немає прощення. Божий світ мені став не милий, жити я не гідний і не хочу”, – так говорив цей нещасний, який скоїв убивство святителя.

Зарахований до лику святих новомучеників і сповідників Російських на Ювілейному Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви в серпні 2000 року для загальноцерковного шанування.