Священномученик Леонтій Строцюк, диякон

Місяця грудня на 21-й день

Священномученик Леонтій народився у січні 1878 року в селі Сагринь Грубешівського повіту Люблінської губернії в українській родині псаломщика Йосипа Строцюка.
У 1904 році він був визначений псаломщиком у Троїцький храм рідному селі, а в 1907 році висвячений у сан диякона до того ж храму. У 1918 році отця Леонтія було переведено на служіння в Московську єпархію і визначено в Казанську церкву в селі Коломенське Московського повіту.
25 листопада 1937 року у Садівниківській сільраді на вимогу НКВС видали довідку. У ній було написано, що диякон Леонтій: «є організатором усіх віруючих сільради, зі свого боку вважаємо, що він не радянська людина і своєю агітацією заважає проводити всі кампанії на селі». 25 та 26 листопада слідчі допитали свідків, які підписали необхідні свідчення.
1 грудня влада заарештувала благочинного протоієрея Валентина Кострова, заштатного священика Петра Успенського та диякона Леонтія Строцюка, ув’язнивши їх у Таганську в’язницю в Москві. Наступного дня після арешту отця Леонтія допитали.
3 грудня справу було передано на розгляд трійки НКВС, яка 7 грудня 1937 року засудила диякона Леонтія Строцюка до десяти років ув’язнення у таборі. Етапом він був відправлений до Амурлагу Амурської області.
8 квітня 1939 року отець Леонтій подав заяву, в якій просив переглянути його справу, тому що жодного злочину він не чинив. Оскільки йшлося довго, отець Леонтій 27 жовтня 1939 року подав ще одну заяву. У цей час він уже перебував у лазареті Мала Нюкжа першого відділення Амурлага.
Було перепрощено свідків, а також викликано на допит інших. Всі вони підтвердили, що отець Леонтій висловлювався на захист Церкви, був невдоволений закриттям храмів та наругою святинь. Його прохання залишили без наслідків.
Діакон Леонтій Строцюк помер 3 січня 1941 року в Бамлазі НКВС в Амурській області та був похований у невідомій могилі.