Священномученик Константин Лебедєв пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця липня на 9-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / місяця січня на 29-й день — Собор Єкатеринбурзьких святих

Священномученик Константин Лебедєв народився 1884 року. Константин Миколайович навчався в Пермській духовній семінарії, 1909 року був висвячений на диякона, а 1912-го був рукопокладений на священника. У вересні того ж року отця Константина призначили на священницьке місце при Пророко-Іллінській церкві Усть-Уткінської пристані Верхотурського повіту.

Перед революцією отця Константина перевели на служіння до Спаської церкви села Уєцьке Камишловського повіту. Під час революції і громадянської війни він залишився служити на своїй парафії, незважаючи на червоний терор, що почався.

Хвиля диких, нестримних розправ більшовиків над беззахисними людьми прокотилася всім Камишловським повітом. У газеті “Зауральский край” так писали про цей час: “…Більшовицький вовк багато лиха накоїв серед пастирів і овець Христового стада. Відсоток закатованих і розстріляних духовних пастирів у нашій єпархії, гадаю, значно вищий за відсоток постраждалих селян, робітників та інтелігенції. Неначе більшовики всю свою демонську злобу вимістили на духовних особах, піддаючи їх усіляким катуванням і мукам. Згадайте, що сталося в повітах — Камишловському, Шадринському і Єкатеринбурзькому — адже духовенство тут винищене мало не поголовно”.

Кожна невдача більшовиків на фронті відгукувалася посиленням червоного терору. Відступ червоних із будь-якого населеного пункту неодмінно тягнув за собою розправи над жителями. У виборі способу страти більшовики були вельми винахідливі. Вирок “розстріл”, або “вища міра покарання”, міг означати болісне, жахливе умертвіння.

Але і в криваві, зловісні дні літа 1918-го отець Константин не намагався сховатися від небезпеки, яка загрожувала, а попри все продовжував звершувати богослужіння.

8/21 липня 1918 року після Літургії до отця Константина з’явилися червоноармійці і зажадали, щоб він поїхав з ними на станцію Поклевську, у польовий штаб Червоної армії. Доставлений туди, отець Константин був замкнений у сторожці при пожежній охороні.

У ніч на 9/22 липня до сторожки прийшли червоноармійці, аби стратити невинного священника. Перед смертю батюшка зазнав жорстоких мук: “бороду вирвали з м’ясом”, “шкіру на лобі надрізали і задерли, на долонях м’які місця зрізали, сухожилля на кістках рук перерізали”.

Свідком мук був нічний сторож. Він чув, як отець Константин просив своїх мучителів скоріше його вбити, а не мучити. Смерть не лякала мужнього страждальця, який зазнав таких страшних тортур, вона була для нього радше звільненням.

Спотворене тіло священника кати закидали соломою і гноєм. Але Господь, кажучи словами святителя Іоанна Златоуста, одягнув Свого служителя у “великий похоронний покрив — мучеництво”, прикрасив “одягом, дорожчим від усякої царської багряниці, усякої дорогоцінної порфіри…”

17 липня 2002 року священномученик Константин Лебедєв був прославлений у Соборі новомучеників і сповідників Церкви Руської.