Священномученик Костянтин (Голубєв), Богородський, пресвітер і з ним 2 мученика

Місяця вересня на 19-й день

Священномученик Костянтин Олексійович Голубєв народився 1852 року в селі Баранівка Саратовської губернії в сім’ї псаломщика. Закінчив за першим розрядом Саратовську духовну семінарію. 1876 року його призначили місіонером Братства Святого Хреста в рідне село, яке перебувало під сильним впливом старообрядців, а також він став учителем Закону Божого і директором у заснованій ним церковно-парафіяльній школі.

У 1879 році його призначили вчителем у Вольське духовне училище, а також керівником місіонерських бесід. Через три роки отець Костянтин стає протирозкольницьким і протисектантським місіонером Саратовської єпархії. За майже 20-річну місіонерську діяльність йому вдалося утвердити в Православ’ї не одну сотню людей.

У 1895 році отець Костянтин був визначений на протоієрейську вакансію в Богоявленський собор міста Богородська, висвячений на священика з призначенням його протираскольницьким місіонером Богородського повіту і благочинним на Богородське благочиння. Працями отця Костянтина багато розкольників возз’єдналися з Церквою. За цю роботу він був нагороджений наперсним хрестом, фіолетовою скуфією і камилавкою.

З 1897 року отець Костянтин завідував Істомкинською церковнопарафіяльною школою, він також багато зробив для створення жіночих навчальних закладів у повіті. Іноді отець Костянтин служив у Покровському соборі Москви і Чудовому монастирі, а в приїзди Імператора Миколи був учасником урочистих молебнів у Кремлі.

Незважаючи на величезну пастирську діяльність, отець Костянтин знаходив час і для своєї сім’ї, семеро дітей виховувалися в суворо православному дусі.

У 1918 році після однієї з всенічних мученик був заарештований і без суду і слідства засуджений до смерті. Його, пораненого, вбивці на очах дочки закопали в землю живим. Він знав про свою долю і був готовий до неї. Разом зі священномучеником було вбито жінку, яка захищала його, і червоноармійця, який відмовився вбивати священика.

20 березня 1995 року було знайдено нетлінні мощі отця Костянтина, а 18 квітня 1996 року його та іже з ним постраждалих було зараховано до лику місцевошанованих святих Московської єпархії.

20 серпня 2000 року на Ювілейному Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви імена святого Костянтина і його співстраждальців було внесено до загальноцерковного календаря.