Священномученик Константин Богоявленський, пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця липня на 14-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / місяця січня на 29-й день — Собор Єкатринбурзьких святих

1896 року в сім’ї диякона Успенської церкви міста Єкатеринбурга Стефана Богоявленського народився син, який у Хрещенні був наречений Константином. Як і багато дітей із сімей духовного стану, Константин пішов по стопах батька: у десятирічному віці він був відданий на навчання до Єкатеринбурзького духовного училища.

1911 року, закінчивши курс училища, Константин був переведений до першого класу Пермської семінарії, у другий розряд. Проходячи навчання, він жив у гуртожитку духовної семінарії, який знаходився на Монастирській вулиці.

Навесні 1917 року Константин закінчив навчання як учень першого розряду і був удостоєний звання студента Семінарії. До того часу він уже був висвячений в сан пресвітера і призначений на священницьке місце при церкві села Меркушино (можливе інше написання: Меркушинське) Верхотурського повіту.

У квітні 1917 року отець Константин одразу ж вирушив до місця свого служіння. У травні того року в метричній книзі Михайло-Архангельської церкви села Меркушино вже з’являються записи, зроблені рукою молодого батюшки, наприклад, про звершення Хрещення немовлят.

Після Жовтневого перевороту для всієї країни настав час тяжких випробувань, у різних місцях спалахували народні бунти. 1918 року у Верхотурському повіті чинили серйозний опір встановлюваному ладу. У спогадах учасників громадянської війни йдеться про те, що селяни і поміщики «збирали зброю, у кузнях кували списи, піки, лили кулі для мисливських рушниць. Оголосили мобілізацію коней, людей, проводили військові навчання». У липні 1918 року «було організовано повстання проти радянської влади. Повстанням було охоплено сім волостей: Меркушинська, Красногірська, Дерябінська, Відраднівська і три волості Махневські. А третього липня організували похід на Верхотур’є, в якому брало участь все населення, хто з сокирою, хто просто без усього». У спогадах іноді згадується й про те, що повстанці знаходили підтримку у духовенства.

Після придушення бунту по всьому Верхотурському повіту прокотилася хвиля розправ. Зокрема, у селі Меркушино був здійснений «показовий» (за словами місцевих жителів) розстріл священника і старости храму. Коли їх вели із церкви до місця страти, за сільське кладовище, отець Константин ішов і всю дорогу сам себе відспівував. Їх змусили рити собі могилу, а потім на очах у насильно зібраних селян розстріляли.

Як і при будь-якій іншій церкві, у Меркушиному було дві метричні книги: до однієї заносили відомості про звершення таких таїнств, як Хрещення й Вінчання, а до іншої заносили відомості про відспівування, літії, панахиди. 17 липня в другій книзі з’явився запис про те, що «місцевої церкви священник Константин Стефанов Богоявленський» відспіваний і похований у церковній огорожі. Причина смерті — «розстріл». Зазначено і день смерті — 14 липня, а в графі «літа померлого» стоїть цифра «22». Відспівування новомученика звершили священник Олексій Хлинов, диякон Феодор Алєксєєв і псаломщик Олександр Гашев. 14 липня 1918 року було неділею.

1996 року в селі Меркушино було засновано подвір’я Ново-Тихвинського жіночого монастиря. Також було поступово відреставровано Симеонівський храм, занедбаний в роки радянської влади, а в травні 2001 року відбулося повторне закладання знищеної більшовиками Михайло-Архангельської церкви на збереженому фундаменті. За рік після закладання, 31 травня 2002 року, під час проведення будівельних робіт, біля лівого, Дмитрівського приділу відновлюваного храму були знайдені нетлінні останки невідомого священника. Як з’ясувалося згодом, він був убитий пострілом у голову.

Там само було знайдено невелике Євангеліє в металевому окладі, надруковане в Московській синодальній друкарні 1893 року. На першій сторінці стояв напис: «4/V 1917 р., м. Пермь», «Свящ. Константин Богоявленськ». Внаслідок графологічного дослідження вдалося встановити, що запис зроблено священиком Константином Богоявленським. Тоді-то і почався збір відомостей, які дозволили дізнатися про цього нового угодника Божого.

Потрібно зазначити, що під час проведення робіт з відновлення Михайло-Архангельського храму було виявлено декілька десятків поховань; зокрема, біля вівтаря було декілька священницьких. Однак у жодному із них останки не були так добре збережені, і часто вони являли собою тільки кістки. Серед похованих священників жодного не було вбито пострілом у голову.

Нетлінні останки священномученика Константина Богоявленського були знайдені за півтора місяця до прославлення його в лику новомучеників. 17 липня 2002 року священномученик Константин був причислений до лику святих.